"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/57179/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Бим М.Є.
Чалого С.Я.
Секретар судового
засідання Тімановська О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" до Кримської митниці, за участю прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення,-
У лютому 2011 року Закрите акціонерне товариство "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" звернулося до суду з позовом до Кримської митниці, за участю прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною картку-відмову в прийнятті митної декларації № 600000009\1\00002 від 10 січня 2011 року. Визнано недійсним рішення Кримської митниці щодо визначення митної вартості товарів № 600000006\2010\000762\1 від 20 грудня 2010 року.
На рішення судів попередніх інстанцій надійшли касаційна скарга, у якій Кримська митниця просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України та пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Руджи" (Грузія) та Закритим акціонерним товариством "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" був укладений контракт № 26\04-10, на підставі якого позивачем на митну територію був ввезений вантаж - коньячний спирт. Між сторонами 12.10.2010 був підписаний Додаток № 3 до даного контракту на поставку партії товару на загальну суму 108650 доларів США за 41000 літрів алкоголю.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем було подано митну декларацію по формі МД-2, а також декларацію митної вартості по формі ДМВ-1, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 106266,32 доларів США, що еквівалентно 844966,02 гривень за перевезення через митний кордон 40100,5 літрів коньячного спирту.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що для подання яких вимагається від декларанта Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, позивачем при проходженні митного контролю було подано.
Проте, 10.12.2010 відповідачем в декларації митної вартості товару було зроблено запис про необхідність позивача додати додаткові документи, на підставі пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження", а саме: рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору; ліцензійний чи авторській договір (контракт); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, та відомості про якісні характеристики, про що представник позивача був ознайомлений під розпис.
20 грудня 2010 року позивач повідомив про неможливість подати інші документи та того ж дня Кримською митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 600000006\2010\000762\1, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), так як відомості, зазначені в калькуляції собівартості продукції від 03.11.2010 не відповідають відомостям, зазначеним в інших товаросупровідних документах, а також декларант відмовився від подання додаткових документів, відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, у звязку з чим визначення митної вартості за методом 1 було визнано неможливим. Метод №2 не був застосований через відсутність інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами.
Тому митна вартість товару Кримською митницею була визначена за третім методом на підставі цінової інформації, наявній в ЄАІС Держмитслужби щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, оформлених у митному відношенні. За основу визначення митної вартості взяті № ВМД 508000009\09107 від 22.11.2010 (ІМ40), 500050002\0\2501 від 15.11.2010 (ІМ40). За цим методом митна вартість товарів була визначена в сумі 176843,20 доларів США, що еквівалентно 1407495,07грн.
10.01.2011 Кримською митницею було розглянуто митну декларацію, товаросупровідні та інші документи позивача та прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (картка № 600000009\1\00002.
На підставі цього, 10.01.2011 позивачем була складена нова митна декларація, в якій зазначена митна вартість, визначена Кримською митницею в сумі 1407495,07грн.
Відповідно до пункту 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні владні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, обовязковий перелік документів, якій має подати декларант, викладений в пункті 7 Порядку та цей перелік є вичерпним. Пункт 11 Порядку не зобовязує позивача надати повний перелік документів, якій ним визначено, що вбачається з самого формулювання, викладеного в цій нормі: «можуть подаватися».
Крім того, судами обґрунтовано зазначено, що витребування перелічених в цьому пункті документів може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Підставою для винесення рішення про відмову в прийнятті митної декларації та в митному оформленні послужило те, що відомості, зазначені в калькуляції собівартості продукції від 03.11.2010, не відповідають відомостям, зазначеним в інших супровідних документах. Доказів та пояснень про те, інформація в яких саме документах не співпадає та не відповідає дійсності, картка-відмова не містить.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадова особа митного органу, витребувавши перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку, взагалі не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити та з яких підстав виник сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості, а саме ненадання декларантом цих документів виявилось однією з підстав відмови в митному оформленні.
Підставою для витребування додаткових документів, як зазначав відповідач, виявилось наявність у митного органу цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка є більшою ніж та, що була заявлена декларантом. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій ціна коньячного спирту не є сталою. Так, в листопаді його ціна складала 3,33 долари, а на початку грудня, - 2,84 долари, у вересні 2,64 долари, а тому відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключено на інформації ЄАІС ДМСУ.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався також на неподання позивачем додатково витребуваних документів.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до частини четвертої статті 266 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, що повністю узгоджується з вимогами пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.12.2006 № 1766.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Слід зазначити, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), використовується у разі якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не повязані між собою особами або, хоч і є повязаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів ( частина четверта статті 267 Митного кодексу України).
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення (зокрема, відповідач не надав доказів, які виключають можливість використання першого методу), а надані позивачем письмові пояснення (зокрема, документи для підтвердження митного оформлення товару за першим методом,) є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за першим методом, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доказів правомірності і законності обґрунтованості картки-відмови в прийнятті митної декларації №600000009/1/00002 від 10.01.2011 та рішення щодо визначення митної вартості товарів №600000006/2010\000762/1 від 20.12.2010 колегії суддів не надано.
У даному випадку є підстави для кваліфікації винесених відносно позивача картки-відмови в прийнятті митної декларації №600000009/1/00002 від 10.01.2011 та рішення щодо визначення митної вартості товарів №№600000006/2010\000762/1 від 20.12.2010, як його втручання у право власності позивача. Слід зазначити, що дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання відносно позивача були неправомірно винесені картка-відмови в прийнятті митної декларації та рішення щодо визначення митної вартості товарів. Слід також враховувати, що відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кримської митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.