"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/35224/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2012 року
по справі №2а/0570/10361/2011
за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (надалі - ДП «Орджонікідзевугілля»)
до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - Єнакієвська ОДПІ Донецької області)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині, -
встановив:
У вересні 2007 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому поставлено питання про визнання недійсним повідомлення-рішення №000032340/3 від 23.08.2007р. в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 880210,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1063487,0грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012р., позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Єнакієвської ОДПІ у Донецькій області №000032340/3 від 23.08.2007р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 880210,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 440105,00грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Єнакієвська ОДПІ у Донецькій області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ДП «Орджонікідзевугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р., про що складено акт №2741/23/32276912 від 29.12.2009р.
Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.1. п.5.3, п.п.5.4.9, п.п.5.4.10 п.5.4., п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.7.5, п.п.7.10.6 п.7.10, ст.7, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.3 п.8.3 с,п.п.8.4.3, п.8.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження Єнакієвською ОДПІ у Донецькій області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №000003240/3 від 23.08.2007р., яким визначено зобов'язання з податку на прибуток.
Судами також встановлено та вбачається з акту перевірки, податковий орган при її проведені дійшов висновку, зокрема, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до складу валового доходу підприємства не були включені доходи від продажу вугільної продукції робітникам та пенсіонерам підприємства у 2005р., зокрема, у ІІІ та ІV кварталах 2005р.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає, згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
У відповідності п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
У визначенні п.1.23 ст.1 цього ж Закону безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що операції з продажу товарів, а також з безоплатного надання товарів (робіт, послуг) носять цивільно-правовий характер.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 ст. 43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором.
Перелік осіб, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби, визначено нормою цією статті, до яких входять, зокрема: пенсіонери, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, інваліди і ветерани війни та праці, особи, нагороджені знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особи, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності; сім'ї працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
На підтвердження застосування вказаної норми позивачем було надано талони, які містять порядковий номер, найменування товару - «вугілля», дату його відвантаження, за який період відвантажено вугілля, прізвище та ініціали одержувача вугілля та його адресу, а також позначку - «безоплатно».
Наведене свідчить, що безоплатне надання вугілля на побутові потреби є соціальною гарантією працівників гірничих підприємств та є обов'язком їх надання такими підприємствами, що спростовує факт вільного волевиявлення однієї із сторін договору та не пов'язане з економічною вигодою.
Таким чином, діяльність підприємства з безоплатного надання вугілля працівникам гірничих підприємств не спрямована на отримання доходу, тому податковим органом безпідставно визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток.
Також, в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку податкового органу, позивачем внаслідок не включення до складу скоригованого валового доходу сум кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, занижено скоригований валовий доход, зокрема, у ІІІ та ІV кварталах 2005р.
Судами встановлено, що кредиторська заборгованість, по якій минув сплинув строк позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України у виникла у структурних підрозділах ДП «Орджонікідзевугілля».
Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел у тому числі, але не включно, у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Згідно п.п.1.22.1 п.1.22. ст.1 вищезазначеного Закону безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку давності.
Як вбачається зі змісту п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Зазначена норма застосовуються тільки у двох випадках: повернення товарів (робіт, послуг); повернення права власності на товари (результати робіт). Тобто, дія цієї норми не поширюється на операцію, коли борг визнається безнадійним у зв'язку із закінченням строку позовної давності, оскільки в такому випадку не повертаються ні товари (роботи, послуги), ні право власності на них.
При цьому, в другій частині цієї норми зазначено, що цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.
Таким чином суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду дійшов вірного висновку, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено проведення корегування валових витрат, нарахованих раніше при отриманні товарів, заборгованість за якими надалі списується у зв'язку із закінченням терміну позовної давності.
Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко