"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/57618/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Моторного О.А.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон»
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року
у справі №2а-1686/10/2/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» (надалі - ТОВ «НВФ «Адрон»)
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва, ГУ ДКУ у м.Києві )
за участю Прокуратури м.Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У лютому 2010р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання даних податкової перевірки неправомірними, визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по податку на додану вартість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2010р. провадження в частині позовних вимог про визнання даних податкової перевірки неправомірними закрито.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 02.10.2009р. ТОВ «НВФ «Адрон» були подані до ДПІ у Печерському районі м.Києва податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009р., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.
За наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки податковим органом ТОВ «НВФ «Адрон» в період з 27.10.2009р. по 16.11.2009р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2006р. по 31.07.2009р., було складено акт №704/23-11/22909573 від 29.11.2009р.
Згідно акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м.Києва встановлені порушення наступних вимог:
- п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту;
- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми дозволеного податкового кредиту та невірного визначення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по податковій декларації за серпень 2009р.
На підставі викладеного, податковим органом 03.12.2009р. прийнято податкове повідомлення рішення №0009572311/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, з додержанням норм матеріального і процесуального права, вірно виходили з наступних обставин.
Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. (п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
У підпункті 7.5.1 пункту 7.5 та підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що дата виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.
Підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
У разі позитивного значення розрахованої суми, вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у визначені строки для відповідного податкового періоду.
Якщо розрахована сума у від'ємному значенні, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, тоді бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Виходячи зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.
Судами встановлено, що 08.08.2008р. між ТОВ «НВФ «Адрон» та ТОВ «Біант» було укладено договір №8/08-8, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця і поставити товар для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вартість зазначеного товару на умовах договору.
Також, 14.10.2008р. між ТОВ «НВФ «Адрон» та ТОВ «Аммет» було укладено договір №14/10-8, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця і поставити товар для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вартість зазначеного товару на умовах договору.
Податковий кредит ТОВ «НВФ «Адрон» був сформований на підставі оформлених податкових накладних, які були видані постачальниками ТОВ «Біант» та ТОВ «Аметт».
При цьому судами враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, яки фіксують факт здійснення господарської операції.
Первинні і зведенні облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також обов'язкові реквізити первинних документів - це інформація, щодо яких саме товарів надані послуги, та де і коли надавалися послуги. З договорів, додаткових угод та видаткових накладних не можливо встановити, який товар було придбано.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив із того що товар фактично позивачем не придбавався, оскільки позивачем не було надано доказів його транспортування, зберігання чи зберігання контрагентами.
В матеріалах справи наявні копії договорів комісії, укладених з ДГЗП «Спецтехноекспорт», відповідно до яких, продукція повинна відповідати за якістю стандартам України, технічним умовам, відповідним ГОСТ, прийнятим в СРСР та умовам цього договору; а комітент свідчить про якість продукції сертифікатом якості встановленої форми. З вантажно-митних декларацій вбачається, що експортовано комплектуючі та запчастини до літаків.
Первинна документація була вилучена постановою слідчого у зв'язку із порушенням кримінальної справи.
Згідно довідок та повідомлень ДПІ у Печерському районі м.Києва №8346/26-06/52 від 22.08.2008р.; №3425 від 05.03.2009р. встановлено відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Біант» та ТОВ «Аметт».
Виходячи з цього, виконання угод було неможливо, хоча податкові накладні виписувались саме за адресою місця реєстрації.
Поряд з цим, ТОВ «НВФ «Адрон» не доведено факт здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами. А бюджетне відшкодування можливе лише за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Адрон» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.А. Моторний