"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/32130/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року
по справі №2а/1270/471/1270
за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (надалі - ПАТ «Луганськтепловоз»)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, ГУ ДКС України в Луганській області)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення з державного бюджету суми податку на додану вартість, -
встановив:
У грудні 2011р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання ГУ ДКС України в Луганській області висновку про відшкодування податку на додану вартість, зобов'язання надати податковому органу до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню та стягнення податку на додану вартість за березень-червень 2011р.
В подальшому, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2012р. позовні вимоги у справі №2а-11633/11/1270 роз'єднані в самостійні провадження.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.01.2012р. були прийняті до провадження позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та стягнення податку на додану вартість за квітень 2011р. у даній справі (№2а-1270/471/2012).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2012р., позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання ГУ ДКС України в Луганській області висновку із зазначенням заявленої ПАТ «Лугансктепловоз» суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. в спірній сумі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Лугансктепловоз» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. в спірному розмірі. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ПАТ «Луганськтепловоз» та СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, у встановленому порядку позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість із зазначенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2011р. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.
Податковим органом за наслідками отримання вказаної декларації на підставі наказу №421 від 02.09.2011р. було проведено документальну перевірку, про що складено довідку №464/08-3/05763797 від 26.09.2011р., згідно якої перевіркою підтверджено відображене позивачем в декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за квітень 2011р. бюджетне відшкодування, від'ємне значення за квітень 2011р.
Згідно проведеної перевірки не підтвердження відображеної ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за квітень 2011р. суми бюджетного відшкодування у розмірі 177039грн. з підстав не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання, у тому числі: ТОВ «Іннгаз», ТОВ «ВКФ «Вікор», ТОВ «Магістраль ХХІ», ТОВ «Діоніс-2007».
14.12.2011р. податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за наслідками якої складено довідку №524/08-3/05763797 фактично з тотожними висновками.
При цьому, податковим органом не заперечується відсутність зауважень щодо первинних документів ПАТ «Луганськтепловоз» в підтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких заявлено до відшкодування від'ємне значення ПДВ. В акті також зазначено, що позивач платіжними дорученнями сплатив постачальникам за товар із зазначенням у складі вартості товарів (послуг) сум ПДВ.
Відповідно до п.200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно абз.4 п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).
На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Іннгаз», ТОВ «ВКФ «Вікор», ТОВ «ВКФ «Магістраль ХХІ», ТОВ «Діоніс-2007» позивач надав первинні бухгалтерські документи (контракти, угоди, договори купівлі - продажу, виписки з банківських розрахунків, платіжні документи, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, журнали ордери, податкові накладні, зворотно-сальдові відомості, рахунки-фактури та інші), підписані уповноваженими особами, які досліджувалися під час проведення перевірок та до яких зауваження були відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції щодо документального підтвердження права позивача на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідний період.
Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання ГУ ДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р., слід звернути увагу на таке.
Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення коштів (відшкодування заборгованості) або скасування податкового повідомлення - рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування.
Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України.
Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цих частинах та вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції скасовує постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2012р. в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання ГУ ДКС України в Луганській області висновку із зазначенням заявленої ПАТ «Лугансктепловоз» суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. і на підставі ч.1 ст.157 КАС України закриває провадження у справі в цій частині.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновку із зазначенням заявленої Публічним акціонерним товариством «Лугансктепловоз» суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року - скасувати та провадження в цій частині закрити.
В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко