27 березня 2013 року м. Київ В/800/1152/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
Мороз Л.Л.,
Стрелець Т.Г.,
перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник» до Черкаської обласної ради, треті особи: прокурор Черкаської області, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання нечинними та скасування рішення,
У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної ради, треті особи: прокурор Черкаської області, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання нечинними та скасування рішення.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»задоволено. Скасовано рішення Черкаської обласної ради від 21.12.2007 року № 13-41/V «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 10.11.2006 року № 5-10/V «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 29.05.03 року № 9-9 «Про надання у користування мисливських угідь у Черкаській області». Скасовано рішення Черкаської обласної ради від 28.12.2010 року № 3-12/VІ «Про протест прокурора області на рішення обласної ради від 27.11.2009 року № 30-1/V».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року апеляційні скарги Черкаської обласної ради та прокуратури Черкаської області було залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року -без змін.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року касаційні скарги Черкаської обласної ради та прокуратури Черкаської області було задоволено. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»відмовлено.
У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище постанови Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Скаржник посилається на:
- неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статтей 22, 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;
- пункту 12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, які за твердженням скаржника, слід застосовувати системно.
При цьому, сам скаржник зазначає, що в тексті оскаржуваної постанови відсутнє посилання на вищезазначені норми, однак, на думку скаржника, в цій постанові міститься позиція Вищого адміністративного суду України про те, що суди попередніх інстанцій неправильно їх застосували.
Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявником надано ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.2012 року у справі № К-2849/07, від 08.11.2012 року у справі № К/9991/51166/12, від 04.10.2012 року у справі № К/9991/7496/11, від 12.02.2013 року у справі № К/9991/37175/12.
У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України», подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України вбачається, що рішенням Черкаської обласної ради від 11.08.2006 року № 4-13/V «Про внесення змін і доповнень до рішення Черкаської обласної ради від 23.05.2003 року № 9-9 «Про надання у користування мисливських угідь у Черкаській області»Товариству були надані у користування мисливські угіддя Державного підприємства «Черкаське лісомисливське господарство»загальною площею 29000 га.
Згідно цього рішення між Товариством та Черкаським обласним управлінням лісового господарства 22.08.2006 року було укладено договір про умови ведення мисливського господарства у відповідності з вимогами статті 21 Законі України «Про мисливське господарство та полювання».
Документальною перевіркою Державного комітету лісового господарства України встановлено, що в поданому до Черкаської обласної ради пакеті документів, необхідних для прийняття рішення про надання у користування Товариству мисливських угідь, відсутні погодження з Русько-Полянською, Дубіївською та Геронимівською сільськими радами.
Крім того, листом від 17.10.2006 року № 4441/13 Державне управління екології та природних ресурсів в Черкаській області відкликало своє погодження на поданні Черкаського обласного управління лісового господарства від 23.05.2006 року № 709/05 про надання у користування мисливських угідь Товариству у зв'язку з тим, що не були виконані умови цього погодження, а саме обов'язковість позитивних рішень всіх органів місцевого самоврядування.
На підставі подання Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства «Про припинення права користування мисливськими угіддями Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»від 09.10.2007 року № 427/05 постійною комісією обласної ради з питань екології, природокористування, ліквідації аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій підготовлено проект рішення і рекомендовано його до розгляду на сесії.
Рішенням Черкаської обласної ради від 21.12.2007 року № 13-41/V припинено право користування Товариством мисливськими угіддями, розірвано договір про умови ведення мисливського господарства між Товариством та Черкаським обласним управлінням лісового господарства і передано мисливські угіддя під охорону Державного підприємства «Черкаське лісове господарство».
В оскаржуваній постанові Вищий адміністративний суд України зазначив, що задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки обставинам, які були підставою для прийняття рішення № 13-41/V: поданню про припинення права користування мисливськими угіддями Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 09.10.2007 року № 427/05, погодженому Головою обласної державної адміністрації та управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області; протоколу засідання профільної комісії обласної ради від 09.11.2007 року; витягу із протоколу 13 сесії обласної ради від 21.12.2007 року.
При цьому, ухвалюючи у даній справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Вищий адміністративний суд України обґрунтував його посиланням на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Регламенту роботи Черкаської обласної ради, затвердженого рішенням обласної ради від 02.06.2006 року № 2-1/V. Посилання на приписи статтей 22, 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»та пункту 12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України відсутні.
Таким чином, відсутні ознаки застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки:
а) в оскаржуваній постанові Вищий адміністративний суд України не використовував вищезазначені норми права;
б) зі змісту судових рішень, на які посилається скаржник як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, за результатами дослідження обставин справи, правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що вони не є тотожними тим, що мали місце у даній справі.
Отже, у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»про допуск до провадження у Верховному Суді України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»до Черкаської обласної ради, треті особи: прокурор Черкаської області, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання нечинними та скасування рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Лісівник»до Черкаської обласної ради, треті особи: прокурор Черкаської області, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання нечинними та скасування рішення, в порядку перегляду по цій справі постанови Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Є. Донець
судді: А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз
Л.Л. Мороз
Т.Г. Стрелець