"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/92586/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрально -Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Центрально -Міського районного суду м. Горлівки від 22 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення допомоги до Дня Перемоги, -
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 22 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Центрально -Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради неправомірними та зобов'язано виплатити позивачу недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 2172 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, Центрально-Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради суду, звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є учасником війни та перебуває на обліку в Центрально -Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», обов'язок визначення розміру щорічної разової грошової допомоги покладено на Кабінет Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Разом із тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після 22.05.2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ст. 12 вказаного Закону була чинною, не була скасована та не зупинялась, щорічна разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня повинна виплачуватися у розмірах, встановлених цією статтею у редакції від 09.07.2007 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за №341 від 04.04.2011 р. «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань».
Отже, суди вірно зазначили, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», якою визначений розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом (Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341).
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 22 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: