"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/75236/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт» та касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до якої приєдналась прокуратура Полтавської області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року
по справі №2а-1670/4187/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт» (надалі - ТОВ "Сільгосппродукт")
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - Кременчуцька ОДПІ Полтавської області)
треті особи - Приватний підприємець ОСОБА_1, Приватний підприємець ОСОБА_2, Приватний підприємець ОСОБА_3, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4, Приватне підприємство «Фірма Ковіта», Приватне підприємство «Легіон-Агро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна організація «Кремремпуть» (надалі - ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, П.П. ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4, ПП «Фірма Ковіта», ПП «Легіон-Агро», ТОВ «РБК «Кремремпуть»)
за участю Прокуратури Полтавської області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ Полтавської області №0005642301/0/4013 від 17.12.2009р. та №0005652301/0/4014 від 17.12.2009р.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області №0005642301/0/4013 від 17.12.2009р. в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 933,60грн., в тому числі основний платіж - 688,83грн. та штрафні санкції - 244,77грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «Сільгосппродукт» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Також не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в позові.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги відповідача є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги позивача є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної Прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сільгосппродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р., про що складено акт №6228/23-209/13958710 від 04.12.2009р.
В згаданому акті, на думку податкового органу, було встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість.
На підставі зазначеного акта відповідачем 17.12.2009р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0005642301/0/4013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції; №0005642301/0/4014, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами встановлено, що ПП ОСОБА_1 було надано ТОВ «Сільгосппродукт» транспортні послуги. На підтвердження виконання усного договору з ПП ОСОБА_1 позивачем було надано товарно-транспортні накладні, згідно яких перевізником соєвої олії та соєвої макухи зазначена ФОП ОСОБА_5, проте акти виконаних робіт підписані ТОВ «Сільгосппродукт» та ПП ОСОБА_1
Надані незавірені копії договору оренди транспортного засобу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, як зазначають суди попередніх інстанцій, не є підтвердженням фактичного виконання операцій з отримання ТОВ "Сільгосппродукт" транспортних послуг за відсутності доказів існування договірних (трудових чи інших) правовідносин між ПП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5
Також, товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутній підпис водія; зазначено, що товар перевозився із с. Піщаного Кременчуцького району, тоді як в актах виконаних робіт адресою завантаження зазначено м.Кременчук; в актах виконаних робіт не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Також ТОВ «Сільгосппродукт» було придбано сою у ПП ОСОБА_4, ПП «Легіон Агро» та ПП «Фірма «Ковіта». На підтвердження зазначених господарських операцій позивачем було надано податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи. При цьому, договори, акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні у позивача відсутні.
Згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару, придбаного у ПП «Легіон Агро», перевезення здійснювалось ПП ОСОБА_7, а ознак, які б дозволили ідентифікувати представлені накладні з ПП «Легіон Агро», судом не встановлено.
Крім того, як зазначено судами, при проведенні планової перевірки СПД ФО ОСОБА_8 встановлено, що остання до постачальників відносила - СК «Іскра», ЗАТ Украгротехніка», які її в базі контрагентів не відображали, ТОВ «ПСБМ-7», ТОВ «Нефтекор СК», свідоцтва платника податку на додану вартість яких анульовані 27.12.2007р. Також у СПД ФО ОСОБА_4 відсутні наймані працівники, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника, складські приміщення для зберігання товару. Витрати, пов'язані з транспортуванням сої, нею не декларувались; взаємовідносин з контрагентами, які б підпадали під визначення перевізників, не встановлено.
ТОВ «Сільгосппродукт» було укладено із ТОВ «РБК «Кремремпуть» укладені договори підряду №26/10 від 06.10.2008р., №27/12 від 02.12.2008р., №12/01 від 12.01.2009р.
На підтвердження виконання зазначених договорів було надано акти приймання виконаних робіт, які не містять адреси об'єкта будівництва та місця проведення будівельно-монтажних робіт, посади осіб, уповноважених на здійснення господарської операції.
Крім того, відповідно до умов договорів ТОВ «Сільгосппродукт» зобов'язувався забезпечити підрядника механізмами та господарськими приміщеннями, однак доказів на здійснення таких дій не надано, не підтверджено яке саме обладнання та побутові приміщення передавались ТОВ «РБК «Кремремпуть».
Згідно дозволу на виконання будівельних робіт №222Г-08 від 07.10.2008р. підрядником визначено не ТОВ «РБК «Кремремпуть», а іншу юридичну особу - ТОВ «Градієнт».
Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 2/18-11 як на підтвердження факту виконання будівельних робіт, здійснених ТОВ «РБК «Кремремпуть» на замовлення ТОВ «Сільгосппродукт», зазначено, що в ході обстеження та дослідження документів підтверджується наявність будівельно-монтажних робіт при будівництві приватної поліклініки сімейної медицини в кварталі 101 в м.Кременчук, здійснених ТОВ «РБК «Кремремпуть» на замовлення ТОВ «Сільгосппродукт».
При цьому, у первинних документах щодо здійснення цих робіт відсутня адреса поліклініки, внаслідок чого неможливо встановити, що надані документи стосуються саме поліклініки за адресою квартал 101 в м.Кременчук.
Крім того, встановлено, що фактично роботи виконували ПП «Стіларт» та ПП «Італ-плюс», а не ТОВ Кремпремпуть», як зазначено у висновку. У ПП «Стіларт» та ПП «Італ-плюс» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення та транспортних засобів.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що під валовими витратами виробництва та обігу, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат, витрат у зв'язку придбанням товарів, послуг та формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.
Приймаючи до уваги, що реальність вказаних господарських операцій ТОВ «Сільгосппродукт» з ПП ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_4, ПП «Фірма Ковіта», ПП «Легіон-Агро», ТОВ «РБК «Кремремпуть» не підтверджено, первинні документи не оформлені відповідно до вимог закону, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві спірної суми зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт» та касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до якої приєдналась прокуратура Полтавської області - залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко