"21" березня 2013 р. м. Київ К-21385/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року
по справі №2-а-40733/09/2070
за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Московському районі м.Харкова)
до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДФУІ» (надалі - ОСОБА_1, ТОВ «ІДФУІ»)
третя особа Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
про визнання недійсним договору, запису, первинних документів, скасування свідоцтва та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У серпні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «ІДФУІ» за участю третьої особи Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому просив визнати недійсним установчий договір про створення юридичної особи, укладений засновником ТОВ «ІДФУІ», а як наслідок визнати недійсним статут з моменту державної реєстрації; визнати недійсним запис про державну реєстрацію ТОВ «ІДФУІ»; припинити державну реєстрацію ТОВ «ІДФУІ» з моменту державної реєстрації; скасувати свідоцтво платника податку на додану вартість від 04.08.2008 року ТОВ «ІДФУІ» зареєстрованого платником ПДВ свідоцтво №100131929, індивідуальний податковий номер 359730320342; визнати недійсними всі первинні фінансово-господарські документи, видані від імені ТОВ «ІДФУІ».
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010р., у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Московському районі м.Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині припинення державної реєстрації ТОВ «ІДФУІ» з моменту державної реєстрації, суди попередніх інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходили з наступного.
Так, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «ІДФУІ» було зареєстровано як юридична особа 11.07.2008р. виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. ТОВ «ІДФУІ» було взято на облік як платник ПДВ у ДПІ Московського району м. Харкова, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100131929 від 04.08.2008р. Відповідно до статуту ТОВ «ІДФУІ», затвердженого 10.07.2008р., засновником товариства є ОСОБА_1
25.11.2008р. направлено запит керівнику ТОВ «ІДФУІ» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ІНДІГО-2008» та ТОВ «ПБК «Вертикаль», відповіді не отримано.
28.11.2008р. співробітниками ДПІ у Московському районі м.Харкова здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «ІДФУІ». За юридичною адресою м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців буд. 69/42, кв. 43 підприємство відсутнє, про що складено акт незнаходження підприємства за юридичною адресою №406/18/35973037 від 28.11.2008р.
Відповідно до статі 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Отже, даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, вказаним в ЄДРПОУ не є доказом здійснення діяльності, яка суперечить установчим документам, або такої, що суперечить закону.
Щодо інших позовних вимог, які вказані вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Статтею 104 цього Кодексу передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Вказані положення КАС кореспондуються із пунктом 5 частини 4 статті 50 цього ж Кодексу, за змістом якого відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, встановлені, зокрема, статями 10, 11 і 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.
Так, згідно з пунктом 17 статті 11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 38 зазначеної вище норми Закону встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
В той же час, згідно з пунктом третім частини 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондується з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця внаслідок неподання податкової звітності.
Стосовно позовних вимог про визнання нечинними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, то визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання нечинними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість розгляду не підлягають. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову в позові не відповідають правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права, оскільки за заявленими позовними вимогами підстави для порушення провадження у адміністративній справі були відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним установчого договору про створення юридичної особи, укладений засновником ТОВ «ІДФУІ», а як наслідок визнання недійсним статут з моменту державної реєстрації; визнання недійсним запис про державну реєстрацію ТОВ «ІДФУІ»; скасування свідоцтво платника податку на додану вартість від 04.08.2008 року ТОВ «ІДФУІ» зареєстрованого платником ПДВ свідоцтво №100131929, індивідуальний податковий номер 359730320342; визнання недійсними всіх первинні фінансово-господарські документи, видані від імені ТОВ «ІДФУІ» підлягає скасуванню із закриттям в цій частині провадження у справі.
Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова -задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним установчого договору про створення юридичної особи, укладений засновником ТОВ «ІДФУІ», а як наслідок визнання недійсним статут з моменту державної реєстрації; визнання недійсним запис про державну реєстрацію ТОВ «ІДФУІ»; скасування свідоцтво платника податку на додану вартість від 04.08.2008 року ТОВ «ІДФУІ» зареєстрованого платником ПДВ свідоцтво №100131929, індивідуальний податковий номер 359730320342; визнання недійсними всіх первинні фінансово-господарські документи, видані від імені ТОВ «ІДФУІ» скасувати та провадження в цій частині закрити.
В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко