29 березня 2013 року м. Київ К/9991/59245/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Пасічник С.С.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі за його позовом до військової частини А3091 про стягнення грошової компенсації за речове майно,
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що у серпні 2010 року звільнений з військової служби, проте не було виплачено грошову допомогу на невидане речове майно.
Просив стягнути грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 4 125,68 грн.
Також просив поновити строк звернення до суду, при цьому зазначав, що намагався у досудовому порядку вирішити даний спір. Після отримання відмови у виплаті грошової компенсації звернувся до міськрайонного суду, проте ухвалою від 29 листопада 2010 року його позовну заяву повернуто для подачі до належного суду. Вважав, що строк звернення до адміністративного суду, з огляду на викладені обставини, пропущено з поважних причин.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву залишено без розгляду.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду окружний суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнався після звільнення з військової служби у серпні 2010 року, а вперше за судовим захистом звернувся у листопаді 2010 року, тобто з пропуском місячного строку.
Посилання позивача на те, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки є помилковим, оскільки вказана правова норма на спірні правовідносини не поширюється.
Доводи позивача про те, що про порушення своїх прав дізнався 21 жовтня 2010 року після отримання листа з відмовою у виплаті грошової компенсації, є неприйнятним з огляду на те, що досудовий порядок вирішення даного спору законодавством не встановлено.
Судові рішення постановлено з додержанням норм процесу ального права, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ С.С. Пасічник /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/