"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/26000/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицька О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011р.
у справі №2а-12940/09/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент» (надалі - ТОВ «Цемент»)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У листопаді 2009р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень- рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі №0002101630/0 від 25.11.2009р. та №0001821630/0 від 22.09.2009р.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі №0002101630/0 від 25.11.2009р. та №0001821630/0 від 22.09.2009р.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Цемент» з податку на додану вартість за січень 2009р., березень 2009р. та квітень 2009р., про що складено акт від 14.09.2009р. №536/16-3/31519010/35.
За висновками вказаної перевірки встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками податкової декларації з податку на додану вартість за січень, березень, квітень 2009р.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009р. №0001821630/0 про визначення ТОВ «Цемент» податкового зобов'язання з ПДВ.
В подальшому, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Цемент» з питання правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, за результатами якої складений акт від 18.11.2009р. №716/16-3/31519010/42.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009р.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009р. №0002101630/0 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість.
Так, під час судового розгляду справи встановлено, що до складу податкового кредиту в січні, березні та квітні 2009р. позивач відніс суми ПДВ, вказані у податкових накладних, виписаних за господарські операції по попереднім періодам, а саме:
- у січні 2009р. віднесено податкові накладні попередніх періодів (травень 2007р. - лютий 2008р.) по взаємовідносинах з ТОВ «Бласт ЛТД», ТОВ «Главстрой» на загальну суму податкового кредиту 26747,84грн.;
- у березні 2009р. віднесено податкові накладні попередніх періодів (січень 2008р. - лютий 2008р.) по взаємовідносинах з СП «Южтехсервіс», ВКФ «Внешком», ТОВ «Екотехінжиніринг» на загальну суму податкового кредиту 69119,80грн.;
- у квітні 2009р. ТОВ «Цемент» віднесено податкові накладні попередніх періодів (листопад 2007р. - лютий 2008р.) по взаємовідносинах з ТОВ «Брейн Сорос Інтернешнл», ТОВ «Комплексна реконструкція», ВАТ «Арсєлорміттал Кривий Ріг», ТОВ «НВП Компрессор» на загальну суму податкового кредиту 170668,94грн.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця в двох примірниках, один з яких (оригінал) надається покупцю, а копія залишається у продавця.
Стосовно твердження відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит за податковими накладними по першій події (сплата продавцю вартості товарів, послуг), а отже, не має права на включення сум ПДВ до податкового кредиту у наступному періоді, суд визнав такі твердження безпідставними. Як випливає зі змісту ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказана норма передбачає право, а не обов'язок платника податку звернутись до податкового органу за місцем своєї реєстрації у разі відмови постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні податкової накладної, або порядку її заповнення.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що підприємство має право відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно дати отримання таких податкових накладних від своїх контрагентів.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов