"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/9636/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року у справі за позовом Донецького обласного центру зайнятості до Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта імені 60-річчя Радянської України", -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На рішення судів попередніх інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Донецький обласний центр зайнятості просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2011 року інспекцією по контролю за держанням законодавства про зайнятість була проведена перевірка відповідача з питань держання законодавства про зайнятість, в тому числі при вивільненні працівників. За результатами перевірки був складений акт від 03.03.2011 № 33, згідно якого встановлено факт порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме підприємством до державної служби зайнятості не направлені списки про фактичне вивільнення працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, в зв'язку з ліквідацією підприємства. У зв'язку з чим до відповідача було застосовано штраф у розмірі 26673,12 грн. (рішення Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості від 03.03.2011 року). На даний час відповідачем штраф у добровільному порядку не сплачений. Просив стягнути з ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України» суму штрафу у розмірі 26673,12 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, факт звільнення працівників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за п.1 ст.40 КЗпП України при перевірці підтверджувався начальником розрахункового відділу підприємства, але ця обставина судом до уваги не була прийнята. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
Згідно з п. 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 № 47 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.1998 № 1435 «Про внесення змін і доповнень до положень про державну службу зайнятості та про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення») інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.
Пунктом 2 цього Положення передбачено, що Інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості.
Основним завданням інспекції, відповідно до п. 5 вказаного Положення, у тому числі, є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість, для чого інспекції надається право проводити відповідну перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями та застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону (п.п. 6 «а», 8 «г» Положення).
У відповідності до вказаних вище вимог законодавства Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість була проведена планова перевірка додержання законодавства про зайнятість населення, у тому числі при вивільненні працівників ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України», за результатами якої складено акт № 33 від 03.03.2011.
Згідно із цим актом встановлено порушення з боку відповідача вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: неподання до служби зайнятості списків про фактичне вивільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Вказані висновки акту зроблені на підставі інформації наданої начальником розрахункового відділу. Кадрові накази про прийом та звільнення (вивільнення) працівників до перевірки не надавався.
03 березня 2011 року позивачем внесено припис до Акту перевірки від 03.03.2011 № 33.
Тієї ж дати, позивачем прийнято рішення про накладення на ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України» штрафних санкцій за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Згідно із п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно наказу ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України» від 16.10.2010 року № 33/к ОСОБА_4 був звільнений з підприємства у зв'язку із закінченням трудової угоди на підставі п. 2 ст. 36 КЗпПУ.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ передбачено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Згідно із наказом ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України» від 15.11.2010 року № 44/к ОСОБА_5 був звільнений за власним бажанням, за ст. 38 КЗпПУ.
У відповідності із ч. 1 ст. 38 КЗпПУ, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення вищезазначених працівників ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України» не пов'язане із вивільненням у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, оскільки ці обставини підтверджені документально.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: