ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 квітня 2013 року 813/2953/13-а
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В. одержавши позовну заяву за
позовомОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3
доПустомитівської районної державної адміністрації, за участю третьої особи ОСОБА_4
провизнання незаконним і скасування рішення та розпорядження,-
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Пустомитівської районної державної адміністрації, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини Пустомитівської районної державної адміністрації №46 від 09.04.2013 року та розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації №123 від 20.03.13 року.
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що 09.04.13 року Комісія з питань захисту прав дитини Пустомитівської районної державної адміністрації прийняла рішення, яким залишено без змін розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 20.03.2013 року №123 «Про встановлення гр. ОСОБА_4 графіка побачення з його малолітніми дітьми». Позивач з даними рішенням та розпорядженням не погоджується, вважає їх незаконними, такими що прийняті не відповідно до мети повноважень, без урахування усіх обставин справи, упереджено та з порушенням норм чинного законодавства. Просить дане рішення та розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації визнати незаконним та скасувати.
При прийнятті ухвали, суддя виходить з наступного:
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно ч.2 ст.2 КАС України можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Частина 2 статті 17 КАС України встановлює категорії публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Саме ж поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернулася до суду із позовом, фактичним предметом якого є захист її прав, як матері малолітніх дітей, передбачених Сімейним кодексом України і позивачем оскаржується рішення відповідача про участь відповідно до положень Сімейного кодексу України (СК України) одного з батьків у вихованні малолітніх дітей.
Вирішення даного спору є неможливим без з'ясування питань, якими обґрунтовуються оскаржувані дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а саме без з'ясування питання правильності визначення участі одного з батьків у вихованні малолітніх дітей.
Відносини щодо участі одного з батьків у вихованні дитини регулюються нормами Сімейного кодексу України, зокрема статею 159 вказаного Кодексу передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Однак, адміністративний суд не може вирішувати спори про визначення участі одного з батьків у вихованні дитини, оскільки такі спори не належать до публічно - правових, якими обмежується адміністративна юрисдикція.
Тобто відносини, які виникли між сторонами у справі, мають приватний характер і регулюються нормами цивільного законодавства.
З огляду на предмет спору, слід також зазначити, що відповідач не виконує у спірних правовідносинах владних управлінських функцій на основі законодавства і вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
У сукупності вказані обставини унеможливлюють розгляд поданого позивачем позову у порядку адміністративного судочинства, оскільки дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАСУ, так як вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача.
Враховуючи вищезазначене компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України, на цей спір не поширюється.
Вказана позиція узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України викладеному в ухвалі від 11.03.2009 року у справі К-23670/07 та ухвалі від 08.12.2010 року у справі К-15007/10.
Таким чином, позивачу за захистом свого порушеного права з урахуванням спірних правовідносин необхідно звернутись в порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 3, 11, 17, 109, 165 КАС України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Пустомитівської районної державної адміністрації, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення та розпорядження.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 що порушені, на її думку, права, свободи та інтереси підлягають захисту в порядку цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції.
3. Судовий збір сплачений ОСОБА_1 згідно квитанцій № 22936.319.1 від 16.04.2013 року в сумі 34,41 грн. повернути позивачу.
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього ж Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Кедик М.В.