Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" лютого 2013 р. Справа № Б-19/200-10
вх. № 8544/2-19
Суддя господарського суду Усатий В.О.
При секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
За участю:
ліквідатора - Чаговець Т.П. ліц. серії НОМЕР_1 від 24.12.2009 р.,
банкрута - не з"явився
представника кредитора - Кривошеєва Г.О. дов. від 09.03.2011 р. (ПАТ "ПроКредит Банк")
Розглянувши скаргу банкрута на дії ліквідатора
по справі за заявою СПДФО ОСОБА_3, смт. Високий
до СПДФО ОСОБА_3, смт. Високий
про визнання банкрутом
Постановою суду 09.12.2010 р. ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Чаговець Т. П., яку було зобов'язано відповідно до ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.
03.07.2012 р. банкрут подав скаргу на дії ліквідатора (вх. № 8720 від 03.07.2012 р.), в якій просив суд усунути ліквідатора Чаговець Т.П. від виконання покладених на неї обов"язків та призначити іншого ліквідатора, перевірити законність її дій та винести окрему ухвалу, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування скарги банкрутом зазначено, що ліквідатор замовила суттєво занижену оцінку вартості вказаного майна, реалізувала майно, проте грошові кошти банку не сплатила. Крім того, банкрут підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним зазначає завдання заставному кредитору значних збитків реалізацією майна за заниженою ціною.
Розглянувши дану скаргу, суд призначив її до розгляду в судовому засіданні 27.09.2012р.
10.08.2012 р. через канцелярію суду від ліквідатора надійшли заперечення на скаргу банкрута та документи в їх обгрунтування.
В судове засідання 27.09.2012 р. банкрут не з"явився, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладання розгляду справи у зв"язку з неможливістю його бути присутнім в призначено судовому засіданні.
В судовому засіданні 27,09.2012 р. представник АТ "ПроКредит Банк" надав відзив на скаргу банкрута, в якому повністю заперечував проти скарги та зазначив, що оцінка та реалізація заставного майна банкрута відповідає вимогам закону, грошові кошти банку ліквідатором сплачені, у зв"язку з чим просив суд відмовити банкруту у задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги нез"явлення банкрута, розгляд скарги відкладався на 11.12.2012 р., а потім на 26.02.2013 р.
В судове засідання 26.02.2013 р. банкрут знов не з"явився, відзиву на заперечення ліквідатора щодо його скарги не надав.
В даному судовому засіданні ліквідатор знов подала заперечення на скаргу банкрута та просила відмовити в її задоволенні.
Представник АТ "ПроКредит Банк" підтримала ліквідатора та також просила відмовити банкруту в задоволенні скарги.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши скаргу банкрута та надані сторонами документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ст.24 Закону, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.
Відповідно до п.4 ст.25 Закону, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Відповідно до п.6 ст.3-1 Закону, при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Відповідно до п.1 ст.25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту та інше.
Згідно п.1 ст. 26 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до ст. 29 Закону, майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Згідно ст.30 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно п.2 ст. 26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до п.5 ст.3-1 Закону, арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ст.31 закону, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються, в тому числі, вимоги, забезпечені заставою.
Як свідчать надані ліквідатором документи, ліквідатором по реалізації спірного майна були здійснені наступні дії.
Ліквідатором замовлено проведення оцінки спірної квартири, початкова вартість якої визначена оцінювачем в сумі 279090,00 грн. В газеті Правопорядок №25 від 09.08.11 р. було надано оголошення про реалізацію вищезазначеного майна. Аукціон було призначено на 09.09.11 р. Аукціон не відбувся у зв'язку з відсутністю покупців. В газеті Правопорядок №28 від 12.09.11 р. було надано оголошення про реалізацію вищезазначеного майна. Аукціон було призначено на 12.10.11 р. Аукціон не відбувся у зв'язку з відсутністю покупців.
Згідно п. З ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» с'т..21 п.2. вищезазначеного закону передбачає зниження початкової ціни до 30% від початкової в разі, якщо аукціон не відбувся.
В газеті правопорядок №32 від 28 жовтня 2011 р. було зроблено повідомлення про проведення аукціону , який було призначено на 29 листопада 2011 р. на Товарній біржі «Всеукраїнський торгівельний центр».
Ліквідатор 24.11.2011 р. направила листа на адресу ПАТ «ПроКредит банк» (заставоутримувачем), в якому повідомила про час і місце проведення аукціону. Представник банку був присутнім на аукціоні. Аукціон відбувся та майно було реалізовано за ціною 195363,00 грн. Оформити відразу нотаріально договір купівлі- продажу не вдалося у зв"язку з відсутністю оригіналів правової документації на вказану квартиру, як у ліквідатора так і у 2-ї нотаріальної контори, у зв"язку з чим ліквідатором була подана позовна заява до Ленінського районного суду 15.12.11 р. про виселення банкрута з цієї квартири, скасування реєстрації та зобов"язання Державної нотаріальної контори №2 видати дублікат договору купівлі-продажу спірної квартири, посвідченого державним нотаріусом 2-ї Харківської нотаріальної контори Мороз Г.І. 14.03.2012 р. судом винесено заочне рішення по справі №2/2024/80/2012, в яким позов задоволено частково та зобов"язано Другу Державну нотаріальну контору м.Харкова видати ліквідатору Чаговець Т.П. дублікат договору купівлі-продажу спірної квартири, посвідченого державним нотаріусом 2-ї Харківської нотаріальної контори Мороз Г.І. та зареєстрованого в реєстру за № 2-4330 від 25.07.1997 року, і іншій частині позову залишено без задоволення. Рішення вступило в законну силу. 13.05.2012 р. було підписано договір купівлі продажу та акт прийому передачі. 30.05.2012 р. банком отримані кошти від продажу заставного майна.
Крім того, в матеріалах справи міститься відзив ПАТ «ПроКредит банк», в якому повідомлено, що ПАТ «ПроКредит Банк" був повідомлений про продаж його заставного майна та приймав участь в аукціоні, узгодив стартову ціну аукціону, знімав заборону з цього майна та 30.05.2012 р. отримав грошові кошти, отримані від його реалізації. Також у відзиві зазначено, що заборгованість ОСОБА_3 перед банком складає 625975,51 грн.
Таким чином, викладені банкрутом у скарзі доводи спростовані наданими ліквідатором доказами, що свідчить про необгрунтованість скарги.
Щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірного майна недійсним, то суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним
Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Банкрутом в обґрунтування своїх вимог щодо недійсності договору не надано жодного доказу в підтвердження його недійсності.
Таким чином, враховуючи недоведенність банкрутом фактів, викладених у скарзі та спростування їх наданими ліквідатором доказами, суд вважає за необхідне відмовити банкруту в задоволенні його скарги.
Керуючись ст. ст. ст.ст.32,33,77,86 ГПК України, ст.ст. 3-1, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Відмовити ФОП ОСОБА_3 в задоволенні його скарги від 03.07.2012 р. (вхю № 8722).
Ухвалу направити ліквідатору, банкруту, ПАТ «ПроКредит банк».
Суддя Усатий В.О.