Провадження № 22-ц/774/2706/13 Справа № 2-2837/11 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д.І. Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 52
« 10» квітня 2013 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.
суддів - Слоквенко Г.П., Колодяжної Н.Є.,
при секретарі - Надтока А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду, визнання нечинним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду, визнання недійсним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Голубівської сільської ради № 1-10/У від 11 жовтня 2007 року її було прийнято на роботу на посаду директора КП «Надія», засновником якого є Голубівська сільська рада, на підставі укладеного з відповідачем трудового контракту. Рішенням ради № 5-4/УІ від 16 березня 2011 року «Про дострокове розірвання контракту з керівником КП «Надія» з посиланням на систематичне невиконання нею своїх обов'язків та невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним Фондом щодо сплати податків, зборів та платежів її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважаючи звільнення незаконним та протиправним, просила позов задовольнити.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку із пропуском ОСОБА_2 місячного строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 5-4/УІ від 16 березня 2011 року «Про дострокове розірвання контракту з керівником КП «Надія» було отримане позивачкою 21 березня 2011 року, а позов до суду
подано 23 квітня 2011 року, тобто з пропуском, передбаченого ст. 233 КЗпП Україні строку, поважність причин пропуску якого не довела.
Але, із такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать встановленим обставинам у справі та вимогам законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи позивачка із 16 квітня 2011 року до 22 квітня 2011 року виїздила до своєї матері ОСОБА_3, 1928 року народження, у зв'язку зі станом її здоров'я, до м. Валуйки, Російської Федерації, де ОСОБА_3 проживає, про що свідчать надані позивачкою проїзні квитки та виписка із амбулаторної картки. Та обставина, що на проїзних квитках не зазначено прізвища позивачки, сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки на квитках для проїзду в автобусах загального типу особисті дані пасажира, відповідно до пункту 1.1 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 503 від 25.05.2006 року «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування» не вказуються, у зв'язку з чим і рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову із підстав пропуску строків звернення до суду, не відповідає обставинам у справі. А тому цей строк необхідно поновити відповідно до вимог ст.234 КЗпП України.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення сесії Голубівської сільської ради від 17.07.2009 року № 5-17/V позивачка була затверджена директором КП «Надія». До цього на підставі рішення від 11.10.2007 року № 1-10/V ОСОБА_2 була призначена виконуючою обов'язки директора КП «Надія», а 12 жовтня 2007 року із нею укладено контракт строком на 5 років.
Рішенням Голубівської сільської ради № 5-4/VІ від 16 березня 2011 року «Про дострокове розірвання контракту з керівником КП «Надія» з нею було достроково розірвано контракт та звільнено її з займаної посади на підставі п. 5.3 контракту, яким визначено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління до закінчення строку його дії: у випадку систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом; у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та платежів; п.20 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування»; ст.96.4 Податкового кодексу України; п.1 ст.41 КЗпП України .
В акті перевірки від 22 жовтня 2009 року зазначені порушення, пов'язані з систематичним невиконанням позивачем, як керівником, обов'язків, покладених на неї контрактом та законодавчими актами України (а.с.43-78). Податкова заборгованість КП «Надія» виникла після призначення позивачки директором підприємства.
Але із цього приводу протягом місяця Голубівська сільська рада ніяких заходів дисциплінарного стягнення до позивачки не приймала у відповідності до вимог ст.147-149 КЗпП України.
Одні лише листи Новомосковської об'єднаної податкової інспекції, начальника управління Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області не можуть бути підставою для висновку про те, що саме діями позивачки допущені порушення у сфері податкового та пенсійного законодавства, оскільки інших достовірних доказів відповідач суду не надав.
Згідно із ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання не є дисциплінарним стягненням.
Норма п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України застосовується лише до правовідносин щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу і не поширюється на випадки припинення трудового договору з інших підстав, зокрема, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України. Відповідач при прийнятті рішення про звільнення позивача посилався як на п.1 ст.41 КЗпП України, так і на п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, про що зазначено у рішенні Голубівської сільської ради № 5-4/VІ від 16 березня 2011 року «Про дострокове розірвання контракту з керівником КП «Надія», відповідно до п. 5.3 контракту.
Посилання відповідача в рішенні про звільнення позивачки згідно п.1 ст.41 КЗпП України є безпідставним, оскільки не підтверджено належними доказами одноразового грубого порушення трудових обов'язків позивачкою, та не вказано в чому саме виразилося одноразове грубе порушення нею своїх обов'язків.
В судовому засіданні та в своїх поясненнях відповідач посилався на те, що позивачку було звільнено на підставі саме п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці позивачки.
Таким чином, звільнення позивачки проведено із порушенням закону, оскільки відповідач зазначив взаємно виключні підстави для звільнення, у зв'язку із чим рішення ради № 5-4/VІ від 16 березня 2011 року про дострокове розірвання контракту необхідно визнати незаконним.
У зв'язку із тим, що строк контракту між позивачкою та радою закінчився 11 жовтня 2012 року позовні вимоги про поновлення її на роботі задоволенню не підлягають відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, оскільки строк контракту сторонами не продовжений.
Але враховуючи незаконність звільнення позивачки, на її користь необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 16 березня 2011 року до 11 жовтня 2012 року, що становить 393 робочих дні, на підставі ст.235 КЗпП України.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньоденний заробіток позивачки складав 223,44 гривень, що не заперечується і сторонами у справі. Таким чином, загальна сума середнього заробітку складає 87811,92 гривень (223,44 грн. х 393 дні) за період із 16 березня 2011 року до 11 жовтня 2012 року.
Оскільки позивачка після звільнення отримувала доходи від підприємницької діяльності у 2011-2012 роках, загальний розмір яких складає 18 200 гривень, згідно звіту та податкової декларації, а тому цю суму треба врахувати при стягненні середнього заробітку.
Таким чином, із відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення сума 69 661,92 гривень (87811,92 гривень - 18200 гривень) за період із 16 березня 2011 року до 11 жовтня 2012 року.
Крім того, незаконним звільненням позивачці були спричинені моральні страждання, оскільки це привело до втрати позивачкою нормальних життєвих зв'язків, а для організації свого життя була вимушена докладати додаткових зусиль, а тому із врахуванням обставин у справі суд оцінює спричинену моральну шкоду у розмірі 500 гривень на підставі ст.237-1 КЗпП України, що відповідає вимогам розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України із відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 811,32 гривень (696,62 грн. + 114,7 грн.) із врахуванням розміру задоволених позовних вимог та п.п.1,2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Позивачці у задоволенні позовних вимог про скасування рішення ради необхідно відмовити, оскільки рішення органу місцевого самоврядування визнається незаконним, а його скасування не передбачено нормами трудового законодавства.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2011 року - скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про скасування рішення ради та поновлення на роботі - відмовити.
Визнати незаконним рішення Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 5-4/УІ від 16 березня 2011 року «Про дострокове розірвання контракту з керівником КП «Надія» та звільнення із роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Стягнути із Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 87 811 гривень 92 копійки, на відшкодування завданої моральної шкоди 500 гривень, а також на користь держави судовий збір у розмірі 992 гривні 82 копійки.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: