Справа № 0538/9724/2012
Провадження № 2/265/249/13
(заочне)
16 квітня 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Козлова Д.О.,
при секретарі Яшкові М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду із вимогами до відповідачів про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 2 листопада 2007 року він із ПАТ «ОТП Банк» уклав кредитний договір № СМ-SME 102/211/2007, згідно з умовами якого банк надав позивачу кредит в розмірі 95 000 доларів США на споживчі цілі строком погашення до 2 листопада 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. 2 листопада 2007 року між ним на ПАТ «ОТП Банк» у забезпечення виконання умов кредитного договору № СМ-SME 102/211/2007 був укладений договір іпотеки № PM-SME 102/211/2007, за яким позивач предмет іпотеки, нежитлові приміщення № 11, 12 основної будівлі літ. А-2, загальною прощею 263,4 кв. м., що розташовані по АДРЕСА_1, передає в іпотеку банку. Вказує, що 28 травня 2010 року по пошті отримав копію виконавчого напису нотаріусу від 2 жовтня 2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно позивача, предмет іпотеки, в рахунок стягнення на користь «ОТП Банк» 159348,05 доларів США, що складає на курсом НБУ - 819015,94 грн. Не погоджуючись із вказаним виконавчим написом нотаріуса вказував, що письмового повідомлення за 30 днів до винесення оскаржуваного ним виконавчого напису нотаріусу він не отримував. Він також не погоджується із сумою боргу, яку вказав у виконавчому написі приватний нотаріус, ОСОБА_2, та вважає, що нотаріусом не було встановлено безспірність заборгованості позивача, тому нотаріус не мала права на видачу виконавчого напису від 2 жовтня 2009 року. На підставі порушення його прав позивач просить суд визнати виконавчий напис нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_2 2 жовтня 2009 року про звернення стягнення боргу за кредитним договором від 2 листопада 2007 року на нежитлові приміщення 11, 12 по АДРЕСА_1.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надавши суду заяву з проханням вирішити справу у його відсутність за присутності його представника, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3
Представник позивача, ОСОБА_3, в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. При цьому додала, що кредитний договір від 2 листопада 2007 року не був завірений нотаріально, тому вважає, що нотаріус не мав права досліджувати кредитний договір, який не був ним завірений. Вказує, що кредитний договір діє до 2014 року, тому нотаріус не мав права до закінчення строку виконання умов кредитного договору видавати виконавчий напис 2 жовтня 2009 року. Додавала, що приватним нотаріусом не була встановлена безспірність заборгованості, не вказано розрахунку відсоткової ставки FIDR за кредитним договором, не приведено первинні документи, з яких нотаріус встановив наявність суми боргу за кредитним договором, не повідомлено про це позивача, не вказано у виконавчому написі номер кредитного договору, за яким проведено звернення стягнення, не вказано за який період розрахована сума боргу у виконавчому написі в розмірі 82820,50 доларів США, не було рішенням суду встановлена безспірність заборгованості, тому в нотаріусу за законом були відсутні правові підстави для видачі виконавчого напису від 2 жовтня 2009 року. Просила суд повністю задовольнити вимоги ОСОБА_1 та визнати виконавчий напис нотаріусу від 2 жовтня 2009 року таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач, приватний нотаріус ОСОБА_2, у судове засідання не з'явилась повторно, надавши суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність. При цьому заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_1, вважаючи їх необґрунтованими, тому просила суд відмови в задоволені позову, посилаючись на письмові заперечення, за якими вказувала, що предметом спору в цій справі є не дійсний розмір боргу позивача перед кредитором, а дотримання нотаріусом діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису, а такі порушення, навіть якби вони були допущені, не можуть бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позивач не спростував розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі. Додає також, що виконавчий напис був вчинений після спливу 30 днів з моменту отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Зазначене підтверджується належним доказом отримання ОСОБА_1 вимоги погасити борг. Виконавчий напис був здійснений на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості: договір наступної іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 2 листопада 2007 року, розрахунок заборгованості. Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» вказано, що для виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає право звернення стягнення на заставлене майно і документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення. Вважає, що таким чином в неї були усі відповідні документи для вчинення виконавчого напису 2 жовтня 2009 року, тому вона діяла у відповідності до Законів України «Про іпотеку», «Про нотаріат», Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Представники відповідача, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», до судового засідання не з'явились повторно, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання за вказаною справою, за невідомих суду причин, не надавши суду заяви з проханням вирішити спір у їх відсутність.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши докази по справі, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 2 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ 102/211/2007, за яким позивач отримав у банку кредит в сумі 95 000 доларів США, прийнявши на себе зобов'язання повернути кредит в строк до 2 листопада 2014 року в розмірі та в порядку встановленому кредитним договором, згідно графіку повернення кредиту та сплати відсотків (а. с. 38-41).
На забезпечення взятих на себе зобов'язань між цими ж сторонами був укладений договір іпотеки від 2 листопада 2007 року, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення № 11 та 12 основної будівлі літ А-2, загальною площею 263,4 кв. м., по АДРЕСА_1.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи також вбачається, що представниками ЗАТ «ОТП Банк» було 24 лютого 2009 року надіслано ОСОБА_1 іпотечне повідомлення з вимогами щодо погашення заборгованості по кредиту та відсоткам за його використання згідно кредитного договору від 2 листопада 2007 року протягом 30 днів з дати отримання вказаного повідомлення, та попереджено адресата про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 29-30).
Вказане повідомлення було отримало позивачем 14 березня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 31).
Суд встановив, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 вимог банку, викладених у повідомленні від 24 лютого 2009 року, звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_2 з заявою про вчинення виконавчого напису (а. с. 24).
Приватним нотаріусом ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про нотаріат» та п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис № 8871 від 2 жовтня 2009 року, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 11, 12 основної будівлі літ. А-2, загальною прощею 263,4 кв. м., що розташовані по АДРЕСА_1, які належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 22).
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
На підставі ст. 32 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Таким чином вказаними нормами передбачено право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобов'язання після того, як мине тридцятиденний строк.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 282 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (далі за текстом - Інструкція), передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
За ч. 4 п. 283 Інструкції передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Таким чином суд встановив, що 14 березня 2009 року ОСОБА_1 отримав письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором від 2 листопада 2007 року, а виконавчий напис приватним нотаріусом ОСОБА_2 було вчинено 2 жовтня 2009 року, тобто після спливу 30 днів після одержання повідомлення іпотекодавцем.
Згідно п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
За пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
При цьому п. 286 Інструкції передбачає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів».
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З аналізу перелічених норм суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень вказаного вище Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
Таким чином суд встановив, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису банком на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 були подані усі перелічені в даному Переліку документи.
Тому саме суд вважає, що доводи позивача та його представника про вчинення виконавчого напису нотаріусом без з'ясування питання щодо безспірності заборгованості є необґрунтованими.
Суд розглядом справи встановив, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_2 порушень «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» допущено не було, виконавчий напис нотаріусом зроблено за наявності документів, що підтверджували безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед банком.
Натомість доказів відсутності в нього заборгованості перед банком за кредитним договором від 2 листопада 2007 року в момент вчинення виконавчого напису нотаріусом ОСОБА_2 2 жовтня 2009 року ОСОБА_1 суду не надав.
Суд на підставі переліченого, надавши оцінку усім доказам, зібраним по справі, вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 2 листопада 2009 року, який є предметом спору, вчинений відповідно до вимог чинного законодавства України, тому суд дійшов до переконання, що ПАТ «ОТП Банк» звернувшись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису законно реалізувало своє право на захист своїх інтересів.
До того ж рішенням від 2 серпня 2010 року Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області, яке набрало законної сили, було встановлено наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором від 2 листопада 2007 року, на підставі чого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» була стягнута заборгованість за кредитним договором від 2 листопада 2007 року в сумі 82820,50 доларів США, заборгованість за відсотками - 11417,77 доларів США, що становить за курсом НБУ до національної валюти - 743794,39 грн., стягнуто також пеню в сумі 65109,78 грн., судовий збір в сумі 1700 грн., а всього - 810604,17 грн.
З урахуванням переліченого суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1, що сума його заборгованості перед банком за кредитним договором від 2 листопада 2007 року не була встановлена судом.
Інші доводи позивача та його представника не спростовують обставин, встановлених судом при розгляді справи, тому не мають правового значення для вирішення наявного спору.
За таких підстав, досліджених у судовому засіданні, суд вважає, що обставини, на які посилався позивач, які на його думку свідчили б про необхідність визнання виконавчого напису нотаріусу від 2 жовтня 2009 року таким, що не підлягає виконанню, судом не були виявлені розглядом справи, тому необхідним є відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
На підставі ст. ст. 32, 33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду позивачем може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя