№ справи: 0101/171/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Прищепа А.В.
№ провадження: 22-ц/190/1909/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
"15" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Синельщікової О.В.
Суддів:Курської А.Г., Бондарева Р.В.
При секретарі:Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_6 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна спільної сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку сумісного майна та виключення цього майна із спадкової маси,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2013 року,
Оскаржуваною ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна спільної сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку сумісного майна та виключення цього майна із спадкової маси - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали суду та просить передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки істотним для справи обставинам, що не були і не могли бути відомі особам, які брали участь у справі, а саме, що первинно частки будинку АДРЕСА_1 не розраховувалися і залишається невідомим, яка частка реально належала ОСОБА_8, отже вважає, що суд ухвалив рішення відносно неіснуючого майна. Також, посилається на те, що при розгляді справи здійснювалася оцінка 16/100 часток домоволодіння, тоді як фактичній оцінці підлягала квартира, яку займав ОСОБА_8, оскільки його частка у домоволодінні невідома. Крім того, зазначає, що поза увагою суду залишилися надані нею докази, на підтвердження того, що зазначені нею обставини є нововиявленими, а саме: висновок судової будівельно-технічної експертизи № 39 від 15 листопада 2012 року, а також письмовим документ КП «СМБРТІ», які отримані відповідно до закону.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, позивачку, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без задоволення заяву відповідачки ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що нововиявлені обставини для перегляду судового рішення за підстав статті 361 Цивільного процесуального кодексу України не встановлені.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням питання, як відповідним обставинам справи, вимогам процесуального закону.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна загальною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частину сумісного майна та виключення цього майна із спадкової маси, рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року позов ОСОБА_7 задоволений.
Визнано 16/100 часток будинку із відповідними частками господарських споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та предмети домашньої обстановки на суму 16500 грн. спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 16/200 часток зазначеного будинку із відповідними частками господарських споруд та на предмети домашньої обстановки на суму 8700 грн.
Виключено 16/200 часток зазначеного будинку із відповідними частками господарських споруд та предмети домашньої обстановки на суму 8700 грн. із спадкової маси майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.84-88 т.2).
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року в частині визнання права власності на предмети домашньої обстановки та виключення їх із спадкового майна скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким в позові ОСОБА_7 в цій частині відмовлено.
Виключено з резолютивної частини рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року словосполучення «із відповідними частками господарських споруд».
В решті рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року залишено без змін (а.с.148-149 т.2).
Зазначене рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили, в касаційному порядку не переглядалося.
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 16/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та визнання за ОСОБА_7 право власності на 16/200 часток зазначеного будинку, яке в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року.
В заяві ОСОБА_6 вказувала, що у 2012 році вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про визнання права на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді 16/200 часток житлового будинку і сараю «Б», розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а також рухомого майна, яке належало спадкодавцю на момент смерті, вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні житловим приміщенням. За її позовом було відкрито провадження у справі, а ОСОБА_9 звернулася до неї з зустрічним позовом про припинення права спільної часткової власності і визнання права власності.
Під час розгляду зазначеної справи була призначена судова будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку експертизи № 39 від 15 листопада 2012 року, з якою вона ознайомилася у суді 10 грудня 2012 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 27 вересня 2012 року становить 160 956 грн., що на 134 636 грн. менше, ніж визначила експертиза у справі, що переглядається. У висновках по іншим питанням експерт вказав, що дати на них відповіді неможливо у зв'язку з обставинами, вказаними у листі начальника КП «СМ БРТІ», що частки сторін, зазначені у правовстановлюючих документах, наявних в матеріалах цивільної справи і в інвентарній справі КП «СМ БРТІ» на домоволодіння АДРЕСА_1, не відповідають дійсності.
Звернувшись до суду першої інстанції з заявою в порядку пункту 1 частини 2 статті 361 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_6 посилалася на істотні для цивільної справи обставини, що не були і не могли їй бути відомі, які встановлені зазначеною експертизою, а саме, що частки будинку АДРЕСА_1 не розраховувалися і залишається невідомим, яка частка реально належала ОСОБА_8, і крім того, при розгляді справи здійснювалася оцінка 16/100 часток домоволодіння, тоді як фактично оцінці підлягала квартира, яку займав ОСОБА_8, оскільки його частка у домоволодінні невідома, а тому рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 16/100 часток будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_7 право власності на 16/200 часток зазначеного будинку повинно бути скасовано.
Відповідно до частини 1 статті 361 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуто у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 361 Цивільного процесуального кодексу України підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4 постанови № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» роз'яснив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 Цивільного процесуального кодексу України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
При розгляді заяви ОСОБА_6 суд виходив з того, що обставини, на які посилається заявниця як на нововиявлені, не можуть вважатися такими, оскільки рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2009 року встановлено, що ОСОБА_8 був співвласником зазначеного будинку, і його частка у праві власності становила 16/100 часток. Підставою набуття ним права власності став договір дарування від 15 жовтня 1999 року, за яким ОСОБА_8 прийняв у дар 16/100 часток житлового будинку із відповідними частками господарчих та побутових будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що складалися із квартири № 2: коридор № 2-1 = 4,7 кв.м., кухня № 2-2 = 3,2 кв.м., житлова кімната № 2-3 = 16 кв.м., сарай «Б». Дар оцінений сторонами у сумі 1510 грн., інвентаризаційна оцінка будинку становила 1509,76 грн. (а.с.12 т.1).
При розгляді справи судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 26 листопада 1999 року № 1073 ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво добудови до частини його домоволодіння розміром 12,2 кв.м., з розміщенням в ній санвузла, тамбуру та кухні, замість та на місці старої веранди (а.с.126 т.2).
Актом державної технічної комісії від 28 березня 2002 року, затвердженим розпорядженням міського голови № 01-3/159р, завершена будівництвом прибудова до квартири АДРЕСА_1 прийнята до експлуатації (а.с.127, 129 т.2).
На підставі цього Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації внесло зміни до технічного паспорту квартири (а.с.112-117 т.2).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 (у шлюбі ОСОБА_7), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за час спільного життя подружжя ОСОБА_8 спірне майно значно збільшилося у своїй вартості внаслідок їхніх спільних грошових та трудових затрат, а тому визнав належні ОСОБА_8 16/100 часток зазначеного будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Посилання заявниці ОСОБА_6 на висновок судової будівельно-технічної експертизи у новому спорі з ОСОБА_7 щодо права на спадкове майно не можна визнати встановленням нововиявлених обставин у справі, що переглядається.
Так, висновок судової експертизи є доказом, який відповідно до вимог статті 179 Цивільного процесуального кодексу України досліджується у судовому засіданні для встановлення фактів, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, встановлення висновком судової будівельно-технічної експертизи іншої оцінки 16/100 часток будинку і невідповідності зазначеним часткам того майна, що знаходилося у користуванні і володінні ОСОБА_8 за його життя, є представленням нового доказу, що не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Що стосується розміру часток у праві спільної часткової власності, які, на думку заявниці, були неправильно встановлені судом, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Визначення часток у праві спільної часткової власності здійснюється відповідно до вимог статті 357 Цивільного кодексу України.
Кожний учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.
Установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Із матеріалів справи вбачається, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, згідно витягу з Реєстру від 03 серпня 2010 року, сформованого КРП «Сімферопольське МБРТІ», право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будовами і спорудами АДРЕСА_1 зареєстровано: за ОСОБА_8 - 16/200 часток на підставі дублікату договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотокругу ОСОБА_11 15 жовтня 1999 року за реєстровим № 4141, ОСОБА_7 - 16/200 часток на підставі рішення Алуштинського міського суду АРК від 11 листопада 2009 року і рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року, а також маються співвласники не внесені в програму електронного Реєстру прав власності: ОСОБА_12, ОСОБА_13 (рос. мовою) - кв. № 1; ОСОБА_14 (рос. мовою) - кв. № 4; ОСОБА_15 (рос. мовою) - кв. № 3 (а.с.233-235 т. 2).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що житловий будинок АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної часткової власності зазначених осіб. У спільній частковій власності перебував і на час смерті ОСОБА_8, частка якого у праві спільної часткової власності набута за неоспореним і не визнаним недійсним договором дарування, не була визначена в іншому розмірі або змінена відповідно до закону.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення факту невідповідності квартири № 2 16/100 часткам спірного домоволодіння не є обставиною, що у зазначеній справі може вважатися нововиявленою і стати підставою для перегляду судового рішення відповідно до вимог частини 1 статті 361 Цивільного процесуального кодексу України, тому що питання такої відповідності або приведення до такої відповідності не входили до позовних вимог у справі, про перегляд якої заявлено, і за участю інших співвласників житлового будинку не вирішувалися.
Згідно з пунктом 1частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Бондарев Р.В.