№ справи: 0101/4873/2012 Головуючий суду першої інстанції:Прищепа А.В.
№ провадження: 22-ц/190/1704/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
"15" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Синельщікової О.В.
Суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.
При секретарі:Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - слідчий СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчик Володимир Трохимович про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року,
ОСОБА_6 у вересні 2012 року звернулася з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Міністерства внутрішніх справ України з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Просила стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5.000.000 грн., а також суму матеріальної шкоди, яка буде встановлена судово-економічною експертизою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою слідчого СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчика В.Т. від 07 травня 2011 року було порушено відносно ОСОБА_6 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України. Постановою Алуштинського міського суду від 07 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року, постанову слідчого від 07 травня 2011 року про порушення відносно неї кримінальної справи скасовано. Під час досудового слідства вона притягувалася в якості обвинуваченої, відносно неї обирався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, слідчим Губчиком В.Т. порушувалися її права на захист, кримінальна справа була порушена незаконно і розслідувалася з обвинувальним ухилом. Постановою слідчого від 08 травня 2011 року був накладений арешт на торгівельний павільйон, що належить ОСОБА_6, і до 06 лютого 2012 року вона була позбавлена можливості вести підприємницьку діяльність як приватний підприємець і отримувати дохід, який був єдиним доходом її самої, її дочки студентки та її матері похилого віку.
На підставах та в порядку, передбачених статтями 1166, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» просила стягнути за рахунок держави у відшкодування моральної шкоди 5 000 000 грн., а також у відшкодування матеріальної шкоди суму недоотриманого доходу, який би вона мала, якщо б її підприємницька діяльність не була незаконно припинена накладенням арешту на її торгівельний павільйон.
Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_6 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - слідчий СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчик Володимир Трохимович про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_9 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що поза увагою суду залишилася та обставина, що ОСОБА_6 незаконно була притягнена до кримінальної відповідальності і протягом 8 місяців незаконно переслідувалася як обвинувачена. Посилається на те, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що кримінальна справа відносно ОСОБА_6 порушена незаконно, оскільки постанова від 07 травня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, була скасована постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2011 року, яка набрала законної сили, а тому і всі процесуальні дії, які проводилися слідчим та прокурором, є незаконними, отже ОСОБА_6, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначає, що судом була дана неправильна оцінка фактам, наданим прокурором і слідчим. Також, вказує, що 08 травня 2011 року слідчим була прийнята постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_6 - торгівельний павільйон, у зв'язку з чим вона не могла займатися підприємницькою діяльністю, отримувати прибуток від цієї діяльності, який був єдиним її доходом, і, як наслідок, вона була позбавлена можливості забезпечувати себе та своїх дочку і матір. Крім того, вважає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судово-економічної експертизи та про витребування доказів, а саме: матеріалів кримінальної справи № 12011023050290, порушеної відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України просив її відхилити як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави і відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», тобто незалежно від вини відповідних органів та їх посадових осіб, при розгляді справи не встановлено, тому що відносно ОСОБА_6 не було постановлено такого процесуального рішення, що надає їй право на відповідне відшкодування і зазначене у статті 2 Закону.
Що стосується вимог, пред'явлених до другого відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, про відшкодування шкоди, завданої діями посадових осіб Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим, які проводили розслідування, то суд першої інстанції виходив з того, що таке відшкодування на підставах зазначеного Закону не передбачено, а може здійснюватися у загальному порядку, що виходить за межі цього спору.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, який повно і правильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, що відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.
При розгляді справи судом встановлено, що постановою слідчого СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчика В.Т. від 07 травня 2011 року порушено кримінальну справу відносно позивачки ОСОБА_6 за фактом шахрайства в особо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, за номером кримінальної справи 12011023050290.
В мотивувальній частині постанови зазначено, що 28 грудня 2007 року ОСОБА_6, знаходячись у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1, уклала договір купівлі-продажу, згідно якого продала ОСОБА_10 і ОСОБА_11 павільйон, розташований по АДРЕСА_2, після чого шляхом обману, отримавши за договором грошові кошти в сумі 100 000 доларів США, відмовилася виконувати умови договору і повертати отримані грошові кошти (а.с.8).
Постановою слідчого СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчика В.Т. від 30 червня 2011 року позивачку ОСОБА_6 притягнено у якості обвинуваченої, та їй пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (а.с.9-10).
Постановою слідчого СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчика В.Т. від 08 травня 2011 року за наявності цивільного позову у кримінальній справі, а також з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, накладений арешт на торгівельний павільйон, розташований у м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, 21, належний позивачці ОСОБА_6, та на інше належне їй майно (а.с.11).
Згідно протоколу обшуку від 08 червня 2011 року майно, що знаходилося у торгівельному павільйоні, було передано на збереження ОСОБА_10 (а.с.12-15).
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2011 року кримінальну справу відносно ОСОБА_6, обвинуваченої за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, направлено прокурору м. Алушта для проведення додаткового розслідування (а.с.25-26).
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2011 року постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2011 року у зазначеній частині залишено без змін (а.с.29-32).
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року, скасовано постанову слідчого СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчика В.Т. від 07 травня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (а.с.35-38, 39-41).
У цій кримінальній справі за № 12011023050290 постановою слідчого СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим Губчика В.Т. від 04 травня 2012 року порушено кримінальну справу за фактом заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману і зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, у великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 192 Кримінального кодексу України (а.с.179).
Відомості щодо закінчення провадження у зазначеній кримінальній справі в матеріалах цивільної справи, що розглядається, відсутні (а.с.189).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1176 Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Таким є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року з назвою та у редакції, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
За статтею 3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, майно, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, а також майно, на яке накладено арешт, моральна шкода.
Порядок відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету встановлений статтею 4 Закону.
Переглядаючи справу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_6 не має права на відшкодування шкоди у порядку та на умовах, визначених зазначеним спеціальним Законом за таких підстав.
Відповідно до статті 2 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме, скасування судом постанови про порушення відносно позивачки кримінальної справи, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності такого процесуального рішення, постановленого у кримінальній справі, що зазначено у статті 2 Закону, відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету не передбачено.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та пунктами 11, 12 Положення про застосування України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього закону орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування завданої шкоди. Розмір відшкодування шкоди, зазначеної, зокрема, у пункті 1 статті 3 цього Закону (відшкодування (повернення) громадянинові заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову. У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.
Таким чином, визначення розміру втраченого грошового доходу визначається органом, який вирішив питання про закриття провадження у кримінальній справі.
У випадку з ОСОБА_6 таким органом є не суд, тому що постанова Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України скасована ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року (а.с.33-34, 39-41).
Що стосується вирішення позовних вимог, пред'явлених до Міністерства внутрішніх справ України, про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями слідчого СВ Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим, відносно якого маються матеріали і висновки службових розслідувань, проведених за скаргами адвоката ОСОБА_6 - ОСОБА_9, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо їх необґрунтованості.
Відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України у зазначеній редакції шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Такими загальними підставами є підстави, визначені у статтях 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України.
При розгляді справи встановлено, що слідство, з діями якого не згодна позивачка, проводилося у слідчому відділі Алуштинського МВ МВС України в АР Крим, який є самостійною юридичною собою, а відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення клопотань про призначення судової експертизи і витребування доказів, колегія суддів не приймає до уваги, тому що зазначені клопотання вирішені судом відповідно до вимог ЦПК України з постановленням мотивованих ухвал.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.