Справа № 2-а-2736/11/2206
Головуючий у 1-й інстанції: Маринчак О.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
17 квітня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дунаєвецькому районні на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької областівід 05 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Дунаєвецькому районні про перерахунок пенсії,
Позивач звернулася до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області року позов задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - змінити, з таких підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" у розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". З огляду на це, на неї повністю розповсюджуються усі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом. Так, згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає розмір мінімальної пенсії за віком як такий, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність (ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року). Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлює Закон України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до її пенсії у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснювалось. У зв'язку з цим позивач звернулась до суду за захистом порушених прав.
Усупереч ст. 6 зазначеного Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні із вказаною Постановою Кабінету Міністрів. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Окрім того, аналіз ст. ст. 17, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком належить до числа основних державних соціальних гарантій, котрі встановлюються виключно законами, а самі державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами ( ч. 2 ст. 3 цього Закону).
Як наслідок, своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача, передбачених Конституцією України. Так, ст. 22 Конституції гарантує, що "права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".
При розгляді справи судом також враховано, що зміни, які вносилися Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" визнані рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року такими, що не відповідають Конституції України. Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" та Законом України "Про державний бюджет на 2011 рік" норму цієї статті не зупинено і не змінено.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та врахувавши дати ухвалення рішень Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.
Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача на перерахунок та виплату доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", помилково застосував норми процесуального права, а саме: задовольняючи позов в частині проведення перерахунку доплати до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не вірно визначив початок періоду, за який порушене право позивача підлягає відновленню.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи положення даної статті право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту з 13.10.2010 року, оскільки позов подано до суду 13.04.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.
За ч.1 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - змінити в частині строку здійснення виплат.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дунаєвецькому районні залишити без задоволення.
Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Дунаєвецькому районні про перерахунок пенсії, - змінити.
Викласти абзац 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 13.10.2010 року по день припинення такого права позивача , з урахуванням виплачених сум ".
В решті постанову залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.