Справа № 2-а-812/11/2409
Головуючий у 1-й інстанції: Маковійчук Л.Р.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
17 квітня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області на постанову Путильського районного суду Чернівецької областівід 17 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області про перерахунок пенсії,
Позивач звернулась до Путильського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької області про стягнення недоплаченої та начислення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Путильського районного суду Чернівецької області позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 17.06.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -змінити, з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Однак при цьому колегія суддів вважає хибним висновком суду першої інстанції про те, що нарахуванню та виплаті підлягає щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 20 % прожиткового мінімуму, оскільки Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено нарахування та виплата саме щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Хоча згідно з нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, проте поняття прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за віком не є тотожними згідно чинного законодавства.
Разом з тим в такий спосіб суд першої інстанції вийшов за межі встановленої Кодексом адміністративного судочинства України компетенції адміністративного суду. Вирішуючи таким чином спір, суд не врахував, що на вказані дії відповідача закон запроваджує окремі умови та процедури їх вчинення. У разі визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку пенсії, суд має зобов'язати відповідача вчинити певні дії. Тобто суд, встановивши порушення відповідачем закону при визначенні розміру пенсії, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до належного виконання ним обов'язку щодо перерахунку та виплати державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії. При цьому адміністративний суд не наділений правом на визначення розміру виплати допомоги замість суб'єкта владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень -відповідача.
Отже, виходячи з наведеного, суд першої інстанції невірно визначив зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 20 % прожиткового мінімуму, чим порушив норми матеріального права, а саме ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За частиною 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області залишити без задоволення.
Постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац 3 резолютивної частини постанови викласти в такій редакції:
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% прожиткового мінімуму, встановленого державою, за період шість місяців до часу звернення до суду, починаючи з 25.11.2010 року по 25.05.2011 року"
В решті постанову залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.