ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3504/13 10.04.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна»
до Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Лафорт»
про відшкодування шкоди в розмірі 11 474,74 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 11 474,74 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 11 474,74 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3504/13, розгляд справи призначено на 20.03.2013 р.
28.02.2013 р. господарським судом міста Києва було направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
14.03.2013 р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист-відповідь на судовий запит.
У судове засідання 20.03.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду документи для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали від 25.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/3504/13 позивач виконав.
Представник відповідача у судове засідання 20.03.2013 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 25.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/3504/13 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 20.03.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/3504/13 розгляд справи відкладено на 10.04.2013 р.
У судове засідання 10.04.2013 р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 10.04.2013 р. не з'явився.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.03.2012 р. між Петровим Володимиром Олександровичем (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Рідна» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування автотранспортних засобів № АТ 149/12 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Сеат», державний номерний знак АА 1283 МВ.
04.04.2012 р. о 09 год. 15 хв. Шаман Ю.О., рухаючись по вул. Велика Кільцева, 22 в напрямку пр. Палладіна в м. Києві, керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак 366-71 КИ, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «Сеат», державний номерний знак АА 1283 МВ, під керуванням Петрова В.О., який рухався попереду в попутному напрямку, який здійснив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ», державний номерний знак АА 6331 АІ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2011 р. Шамана Ю.О. було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Сеат», державний номерний знак АА 1283 МВ, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Сеат», державний номерний знак АА 1283 МВ, внаслідок його пошкодження при вищезазначеній ДТП, складає 11 515,73 грн.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 2321 від 29.05.2012 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Сеат», державний номерний знак АА 1283 МВ, внаслідок ДТП, яка сталась 04.04.2012 р. о 09 год. 15 хв. по вул. Велика Кільцева, 22 в напрямку пр. Палладіна в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11 474,74 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 2321 від 29.05.2012 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 11 474,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9566 від 29.05.2012 р.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий запит № 06-37.1/910/3504/13 про надання суду інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1081383. 14.03.2013 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь № 6063 від 06.03.2013 р. з Моторного (транспортного) страхового бюро України на судовий запит № 06-37.1/910/3504/13, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак 366-77 КИ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1081383.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/1081383 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак 366-71 КИ.
Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 366-71 КИ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/1081383, а винна у скоєнні ДТП особа законно керувала вказаним автомобілем, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № АВ/1081383 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.
Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № АВ/1081383, при визначенні розміру позовних вимог.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 11 474,74 грн. вих. № 912 від 17.07.2012 р.
У відповідь на вищезазначену претензію відповідачем було надіслано на адресу позивача лист вих. № 2008 від 05.10.2012 р., яким останнього повідомлено про те, що відповідачем було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування.
Відповідно до абз. 1 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент отримання відповідачем претензії вих. № 2008 від 05.10.2012 р.) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Станом на поточну дату відповідачем не було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 11 474,74 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 474,74 грн. (11 474,74 грн. - розмір виплаченого страхового відшкодування позивачем своєму страхувальнику за Договором; за вирахуванням 1 000,00грн. - франшиза, встановлена Полісом № АВ/1081383).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, будинок 9/10; ідентифікаційний код: 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 12-А; ідентифікаційний код: 34809641) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 474 (десять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 56 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 15.04.2013 р.
Суддя О.В. Нечай