Іменем України
08 квітня 2013 рокуСправа №827/500/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю: позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, НОМЕР_1 виданий Бахчисарайським РВ ГУ МВД України в Криму;
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.03.13, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
представника відповідача - Горошко Марія Олександрівна, довіреність № 226/9/10-039 від 04.02.13, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012350172 від 20.12.2012 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33 681,00 грн., у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 736, 00 грн., прийнятого на підставі акту № 7653/41/17-227/НОМЕР_2 від 09.11.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог діючого податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного повідомлення - рішення, зокрема, порядку складання акту документальної перевірки, в частині належного відображення в акті перевірки всіх суттєвих обставин діяльності платника податків, зазначення первинних документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, позов просив задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у ньому.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодилась з мотивів, наведених у запереченнях на адміністративній позов (арк. с. 97-98). Просила в позові відмовити, зазначаючи, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_1 не було підтверджено усіма необхідними документами реальність та фактичне здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність права суб'єкта господарювання на формування показників у бухгалтерському та податковому обліку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст. 7, 10, 11 цього Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування податкових зобов'язань та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст. 55 Конституції України, пункту 1 частини 2 ст. 17, ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби.
На підставі положень пункту 75.1 ст.1 Податкового кодексу України (в редакції діючій на час проведення перевірки), відповідно до направлення № 552/01-057 від 15.10.2012, виданого відповідачем на підставі наказу № 1054 від 20.09.2012 та згідно з наказом № 1218 від 26.10.2012 про продовження перевірки і направлення № 612/01-057 від 26.10.2012, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), що проживає за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.07.2010 по 31.12.2011.
Про проведення планової виїзної документальної перевірки позивача було проінформовано письмовим повідомленням № 6104/17-232 від 20.09.2012, надісланим йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.09.2012.
Перевірка проводилась у період з 15.10.2012 по 02.11.2012 в присутності позивача.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 7653/41/17-227/НОМЕР_2 від 09.11.2012 (арк.с.12-19), яким, зокрема, було встановлено заниження позивачем нарахованого до сплати податку на додану вартість на суму 32 822, 00 грн., у тому числі: у липні 2010 року - на 1 575, 00 грн., у серпні 2010 року - на 840,00 грн., у вересні 2010 року - на 525,00 грн., у червні 2011 року - на 29 882, 00 грн.
У зв'язку з порушенням п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України та пункту 4.1 ст. 4, підпункту 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 05.04.1997 (далі - Закон № 168/97) за наслідками перевірки було встановлено залишок від'ємного значення ПДВ на кінець періоду, що перевірявся, в розмірі 9 401,00 грн., який склався внаслідок завишення позивачем податку на додану вартість, нарахованого до сплати за періоди: серпень 2011 року - 16 667,00 грн., жовтень 2011 року - 833,00 грн., а також заниження податку на додану вартість, нарахованого до сплати за періоди: вересень 2011 року - 5.333,00 грн., листопад 2011 року - 975,00 грн., грудень 2011 року - 1 791,00 грн.
Відповідно до розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки, за результатами її проведення, позивачу було донараховано суму у розмірі - 33 681,00 грн., з яких сума фінансових санкцій склала - 736,00 грн. (арк. с. 20).
На підставі акту № 7653/41/17-227/НОМЕР_2 від 09.11.2012 відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012350172/0 від 20.12.2012 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33 681,00 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 736,00 грн. (арк. с. 30).
Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до суду.
Як встановлено судом, позивачем в декларації за травень 2010 року було відображено умовний продаж цементу, в якого минув гарантійний термін зберігання та який не був ним використаний в своїй господарській діяльності. А в подальших періодах позивачем коректувалась сума його податкових зобов'язань в поданих деклараціях по ПДВ.
Зазначені дії позивача повністю узгоджуються із приписами чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі - Закон № 2181), у відповідності до приписів пункту 5.1 статті 5 якого встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Наведені в акті перевірки дані щодо фактичної наявності товару (цементу), його об'ємів та вартості, не відповідають даним, наданим суду позивачем, які останнім було також представлено відповідачу під час перевірки, та свідчить про порушення відповідачем положень підпункту 3.2.2 пункту 3.2 частини першої Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011 за N 70/18808 (далі - Порядок).
Згідно п.п. 3.2.2 п. 3.2 ч. 1 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; за відсутності первинних документів або ненадання їх або інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Висновок відповідача в акті перевірки про необгунтоване відображення позивачем в декларації податкового кредиту за операції придбання катеру у зв'язку з не підтвердженням їх податковими накладними, не відповідає нормам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон № 168/97) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Заяву про неотримання від контрагента за договором купівлі-продажу катеру податкових накладних за звітний період - вересень 2011 року, було надіслано позивачем до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя 19.01.2011 із зазначенням сум та прикладенням банківських виписок.
Факт здійснення позивачем покупки катера також підтверджується рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.04.2011 по справі № 5020-243/2011, яке набрало законної сили (арк. с. 63-66), а факт перерахування грошових коштів та їх розмір підтверджується виконавчим провадженням Державної виконавчої служби Ленінського району м. Севастополя.
Необґрунтованими є і висновки відповідача щодо відсутності підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року суми за податковою накладною № 2 від 05.11.2011, виписаною за роботу екскаватора, у зв'язку з ненаданням позивачем документів про використання екскаватора або робіт проведених екскаватором у його господарській діяльності.
Відповідачеві при проведенні перевірки були надані позивачем акт здавання-приймання робіт (надання послуг) № 16 від 07.10.2011, відповідно до якого виконавцем були проведені роботи - робота екскаватора (арк. с. 43), а також податкова накладна та банківські виписки, що підтверджують факт перерахування грошових коштів ПП «Агідель-Крим».
Акт здавання-приймання підписаний з боку замовника - позивачем, а з боку виконавця - ПП «Агідель-Крим», замовником претензій щодо об'єму, якості та строків надання послуг (робот) не пред'явлено.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка сталася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, а також враховуючи положення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відносно того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно з частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 15 квітня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0012350172/0 від 20.12.2012 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33 681,00 грн. (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одна гривня), у тому числі штрафних санкцій у розмірі 736,00 грн. (сімсот тридцять шість гривень).
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99003, ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гавура