ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3148/13 10.04.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»
про стягнення заборгованості в розмірі 16 504 392,80 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Солонько М.М., довіреність № 723/13 від 27.02.2013 р.
від відповідача: Кулинич Т.В., довіреність б/н від 04.04.2013 р.
вільний слухач: Оксанич Р.В.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 16 504 392,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Кредитного договору № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. та Кредитного договору № 010/93-12/24 від 25.07.2007 р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, як перед кредитором.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3148/13, розгляд справи призначено на 20.03.2013 р.
15.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
20.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 20.03.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/3148/13 позивач виконав.
Представник відповідача у судове засідання 20.03.2013 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/3148/13 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/3148/13, розгляд справи відкладено на 10.04.2013 р.
09.04.2013 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано зустріну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання Генеральної кредитної угоди № 010/93-12/01/04, Кредитного договору № 010/93-12/23, Кредитного договору № 010/93-12/24 недійсними.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» і додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду в порядку ст. 63 ГПК України.
10.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про призначення судової економічної експертизи.
У судове засідання 10.04.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.04.2013 р. проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Судом, у судовому засіданні 10.04.2013 р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» (далі - позичальник, відповідач) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/93-12/01/04 (далі - Генеральна угода), відповідно до якої кредитор на підставі цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках.
На підставі Генеральної угоди між сторонами було укладено Кредитний договір № 010/93-12/23 від 25.07.2013 р. (далі - Кредитний договір-1), відповідно до якого кредитор, на положеннях та умовах Генеральної угоди та цього Договору, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 100 000,00 доларів США строком до 15.07.2004р. зі сплатою 12% річних.
В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору-1, якими сторони домовились, зокрема, визначити графік погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором-1, встановлено кредитний ліміт в розмірі 7 165 047,16 грн. та 891 175,02 доларів США, визначено дати остаточного погашення кредиту за Кредитним договором-1, визначено розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами.
Крім того, 25.07.2007 р. між сторонами було укладено Кредитний договір № 010/93-12/24 до Генеральної угоди (далі - Кредитний договір-2), відповідно до якого кредитор, на положеннях Генеральної угоди та цього Договору, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 300 000,00 доларів США строком до 15.07.2014р. із сплатою 12 % річних.
В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору-2, відповідно до яких сторони домовились, зокрема, про графік погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором-2, встановлено кредитний ліміт в розмірі 8 859 874,74 грн. та 1 101 974,47 доларів США, визначено дати остаточного погашення кредиту за Кредитним договором-2, визначено розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами.
Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Кредитними договорами 1 та 2 виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти в розмірі, встановленому зазначеними договорами, зі всіма змінами та додатками до них, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Кредитних договорів 1 та 2 в частині повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами.
З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитними договорами 1 та 2 виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредити у належному розмірі.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 6.5. Генеральної угоди, на підставі якої були укладені Кредитні договори 1 та 2, кредитор має право негайно обмежити надання кредитних коштів в рамках даної угоди та Договорів, та/або достроково вимагати дострокового погашення заборгованості позичальника за кредитами, наданими в рамках Генеральної угоди, включаючи нараховані відсотки за користування кредитами та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником пунктів 5.1., 5.3., 5.4., 5.6., 5.7., 5.8., 5.9 даної угоди.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по поверненню кредиту за Кредитним договором-1 в розмірі 6 614 332,49 грн. та за Кредитним договором-2 в розмірі 8 415 202,03 грн. підлягають задоволенню.
Позивач у своєму позові зазначає, що у відповідача крім заборгованості по поверненню кредитних коштів також існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором-1 в розмірі 590 217,34 грн. та за Кредитним договором-2 в розмірі 748 596,22 грн.
Позивачем на вимогу суду були надані виписки по особовому рахунку відповідача, якими підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у вищезазначених розмірах.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по поверненню кредитів та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, виданими відповідачу на підставі Кредитних договорів 1 та 2.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором-1 в розмірі 590 217,34 грн. та Кредитним договором-2 в розмірі 748 596,22 грн. підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочену заборгованість по поверненню кредитів за Кредитним договором-1 в розмірі 34 359,81 грн., за Кредитним договором-2 в розмірі 41 766,65 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором-1 в розмірі 26 445,05 грн. та за Кредитним договором-2 в розмірі 33 473,21 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 10.2. Генеральної угоди, на підставі якої були укладені Кредитні договори 1 та 2, за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених Договорами, укладеними в рамках даної угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,05% за кожен день прострочення - для кредитів в іноземній валюті; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення - для кредитів в національній валюті.
Судом здійснено перерахунок розмірів пені, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача, та встановлено, що позивачем було вірно розраховано вищезазначені показники.
З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочену заборгованість по поверненню кредиту за Кредитним договором-1 в розмірі 34 359,81 грн., за Кредитним договором-2 в розмірі 41 766,65 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором-1 в розмірі 26 445,05 грн. та за Кредитним договором-2 в розмірі 33 473,21 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором-1 в розмірі 7 265 354,69 грн. та Кредитним договором-2 в розмірі 9 239 038,11 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (02098, м. Київ, Дніпровська набережна, будинок 7; ідентифікаційний код: 21649265) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01601, м. Київ, вул. Пирогова 7-7 б; ідентифікаційний код: 23494105) заборгованість за Кредитним договором № 010/93-12/23 від 25.07.2007 р. в розмірі 7 204 549 (сім мільйонів двісті чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 83 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 34 359 (тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп., пеню по заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 26 445 (двадцять шість тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 05 коп., заборгованість за Кредитним договором № 010/93-12/24 від 27.05.2007 р. в розмірі 9 163 798 (дев'ять мільйонів сто шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 25 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 41 766 (сорок одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн. 65 коп., пеню по заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 33 473 (тридцять три тисячі чотириста сімдесят три) грн. 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.
Повне рішення складено 15.04.2013 р.
Суддя О.В. Нечай