10.2.4
Іменем України
17 квітня 2013 року Справа № 812/212/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Каюди А.М.
при секретарі судового засідання Опейкіній Є.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №1052 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 вересня 2012 року,-
Позивач, Державне підприємство «Антрацит», звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1052 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 вересня 2012 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає наступне.
Рішенням № 1052 від 12.09.2012 року начальника управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області Салітою Г.В. на підставі п 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на Відокремлений підрозділ «Антрацитівський ремонтно-механічних завод» Державне підприємство «Антрацит» накладено штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Не погодившись з даним рішенням начальника управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, ДП «Антрацит» оскаржило його в адміністративному порядку до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Рішенням від 06.11.2012 року № 9131/09-10 про результати розгляду скарги, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області скаргу ДП «Антрацит» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач вважає, що вказане рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області винесено з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованим з наступних підстав. Застосовані штрафні санкції за порушення п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для ДП «Антрацит» з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 8 ст. 9 цього Закону є календарний місяць. Тільки у випадку несплати таких внесків у визначений строк мав місце факт несвоєчасної сплати таких сум страхових внесків.
Фактично, на думку позивача, страхові внески були сплачені ДП «Антрацит» у строк згідно Закону № 2464. Тому, управлінням Пенсійного фонду в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області безпідставно були зараховані страхові внески на минулий період, які були нараховані підприємством за відповідний базовий звітній період.
На підставі викладеного, позивач просить скасувати рішення відповідача №1052 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 вересня 2012 року в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду 15 квітня 2013 року клопотання відповідно до якого, серед іншого, просив провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду 15 квітня 2013 року заперечення на адміністративний позов в яких зазначив наступне, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон) ДП «Антрацит» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В зв'язку з тим, що ДП «Антрацит» єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням строків, він зараховується управлінням в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями в порядку календарної черговості. Таким чином, у підприємства виникає нова недоїмка за внесками. Крім того, як зазначає відповідач в своїх запереченнях, позивач в позові не спростовує факт несвоєчасної сплати (перерахування) єдиного соціального внеску. Посилання позивача на норми Господарського кодексу України є помилковими, оскільки правовідносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування не є предметом регулювання зазначеного кодексу. Тому, на думку відповідача, рішення №1052 від 12.09.2012 прийнято згідно норм діючого законодавства. У зв'язку із чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу за відсутності представника управління.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» перебуває на обліку в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області. У своїй структурі має Відокремлений підрозділ «Антрацитівський ремонтно-механічних завод» без права юридичної особи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Як вбачається з матеріалів справи, відокремленим підрозділом «Антрацитівський ремонтно-механічних завод» Держаного підприємства «Антрацит» було подано до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі звіт про нарахування єдиного внеску за квітень 2012 року, з визначеною сумою єдиного внеску за вказаний період яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 410984,52грн. (а.с.77-78).
Відповідно до п.8 ст.9 Закону №2464-VI (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 12 статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області було винесено рішення № 1052 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Державного підприємства «Антрацит» на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосована штрафна санкція у розмірі 1712,16грн. та нараховано пеню в сумі 756,45грн. за період з 21.05.2012 по 31.07.2012 (а.с.9).
Не погодившись з даним рішенням ДП «Антрацит» оскаржило його в адміністративному порядку, так рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06 листопада 2012 року №9131/09-10 рішення управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1052 від 12 вересня 2012 року залишено без змін, а скаргу ДП «Антрацит» - без задоволення (а.с.7-8).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку відповідачем єдиний внесок за квітень 2012 року було перераховано з порушенням строку його сплати, який встановлено законодавством. (а.с.9 зворотній бік)
Факт несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем не оскаржується.
Згідно частини 2 статті 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 11 та частиною 10 статті 25 Закону №2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону №2464).
Частиною 14 статті 25 Закону №2464 встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Відповідно до ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Пунктом 4.3.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (далі-Інструкція) в редакції на момент виникнення правовідносин, передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.
Пунктом 7.2.2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за встановленою формою.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до п. 7.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що законодавством закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду.
Таким чином безпідставними є посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України, а саме на порушення відповідачем строків застосування штрафних санкцій та пені оскільки ця норма не регулює питання у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач безпідставно перерахував страхові внески на минулий період, які були нараховані підприємством за відповідний базовий звітній період, а саме квітень 2012 року, оскільки ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення 12 вересня 2012 року № 1052 було винесено відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства, підстав для його скасування судом не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №1052 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 вересня 2012 року відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 18 квітня 2013 року.
Суддя А.М. Каюда