18 квітня 2013 року Справа № 5011-23/11438-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В., (доповідач) Євсіков О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року (складене 25.10.2012 року) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року
у справі № 5011-23/11438-2012 господарського суду міста Києва
за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1. Шевченківської районної у місті Києві ради в особі ліквідаційної комісії
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
3. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради
про визнання недійсним додатку до рішення Шевченківської районної у місті Києві ради, визнання недійсним додатку до наказу Управління комунального майна, приватизації та підприємства Шевченківської районної у місті Києві ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 1а, з № 1 по № 18 (групи приміщень № 163) (в літ. А) загальною площею 310 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.10.2007 року Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Застосовано правові наслідки недійсності правочину та зобов'язано сторони повернути все одержане за недійсним договором купівлі-продажу нежилих приміщень № 1а, з № 1 по № 18 (групи приміщень № 163) (в літ. А) загальною площею 310 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.10.2007 року Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 в дохід державного бюджету України 1 073 грн. - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог до Шевченківської районної у місті Києві ради та відмовлено у задоволенні інших позовних вимог до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на вказані судові акти в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року, вважає її такою, що не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.
Згідно ч. 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, статтею 4 якого визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду на судові рішення.
Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду, ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі з 1 січня становить 1 147 грн.
Предмет спору в даній справі відноситься до позовів немайнового характеру. Отже, в даному разі належний розмір сплати судового збору повинен складати 802, 90 грн., а тому у поданій касаційній скарзі мало бути сплачено судовий збір саме в цій сумі, тоді як фактично за квитанцією від 02.04.2013 року № 801.19.1 перераховано лише 755 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Крім того, статтею 105 ГПК України передбачено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України, перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Згідно ст. 51 ГПК України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята 13.03.2013 року, а отже, останнім днем строку для подання касаційної скарги було 02.04.2013 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 03.04.2013 року (про що свідчить відбиток поштового штампа), тобто з пропуском встановленого ст. 110 Господарського процесуального кодексу України строку.
Представником скаржника до матеріалів касаційної скарги через засоби поштового зв'язку надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнення касаційної скарги, які не підписанні, що підтверджується Актом Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року № 09-14/54 та від 09.04.2013 року № 09-14/55.
Будь-якого іншого підписаного скаржником чи його представником клопотання про відновлення пропущеного строку на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року у справі № 5011-23/11438-2012 не заявлено.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 86, п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року у справі № 5011-23/11438-2012 повернути скаржнику, справу № 5011-23/11438-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя О.О. Євсіков