Справа №1519/2-2312/11
Провадження №2/1519/2739/12
06 червня 2012 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді -Плавича І.В.,
при секретарі -Пошали К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні вказаного суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову та підстав звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що в 1991 році по дорозі на роботу до Одеського заводу поршневих кілець ОСОБА_1 потрапила під автомобіль, внаслідок чого отримала значні ушкодження.
Вказаний факт був зафіксований Одеським заводом поршневих кілець актом про нещасний випадок. та починаючи з липня 1993 року ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»здійснювало позивачеві доплату до пенсії відповідно до наказів по підприємству.
Після утворення ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, усі документи, що стосувались нещасного випадку, були передані ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»до фонду, проте відповідачем було відмовлено у їх прийнятті, оскільки акт про нещасний випадок був складений всупереч діючому на той час законодавству, виплати були зупинені.
Позивач вважає, що відповідні обставини не повинні впливати на її право отримання соціальної допомоги, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду, в якому уточнивши первісні вимоги, остаточно просила суд зобов'язати ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси проводити страхові виплати у зв'язку із нещасним випадком, що стався 24 травня 1991 року в порядку та розмірі, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з'явилась, заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси у відкрите судове засідання з'явився, від імені та в інтересах відділення заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення і посилання сторін за суттю, що викладені у позові, запереченнях, а також висловлені в судових засіданнях, оглянувши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні даного позову в повному обсязі -виходячи з наступного.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 24 травня 1991 року по дорозі на роботу до Одеського заводу поршневих кілець потрапила під автомобіль, внаслідок чого отримала черепно-мозкову травму, що в подальшому обумовило втрату нею працездатності до 35%. Вказаний факт був зафіксований повноважними особами Одеського заводу поршневих кілець актом про нещасний випадок Н-1 від 02 березня 1992 року.
Після заснування ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, усі документи нещасного випадку мали бути передані до фонду, проте відповідачем було відмовлено у прийнятті цих документів виходячи з того, що акт про нещасний випадок був складений із порушеннями вимог чинного на той час Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії Всесоюзної ОСОБА_3 Професійних Союзів та Державного комітету СРСР по надзору за безпечним веденням робіт в промисловості та атомній енергетиці №11-6 від 13 серпня 1982 року (надалі - Положення). Окрім того, відповідачеві не був наданий оригінал вказаного акту.
Згідно п.1.2. Положення, розслідуванню та обліку підлягають нещасні випадки: травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, враження блискавкою, пошкодження внаслідок контактів з тваринами та комахами, а також інші ушкодження здоров'я при стихійних лихах, що стались, зокрема, у робочий час на суспільному транспорті або по путі слідування пішки із працівником, чия діяльність пов'язана із пересуванням між об'єктами обслуговування, а також під час слідування до місця роботи за завданням адміністрації.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції від 21 грудня 2000 року, що набрала чинності 01 квітня 2001 року.
Відповідно до ст. 35 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», для розгляду справ про страхові виплати до ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Відповідно до ст. 13 ч.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Як передбачає ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем або потерпілим ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
В процесі розгляду справи суд встановив, що оригінал акту про нещасний випадок позивачем не представлено. При цьому правомірність відмови Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси у прийнятті документів по випадку ОСОБА_1 перевірялась в судовому порядку.
Так, згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року по адміністративній справі №2а-277/10/1570, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси, за участю третьої особи -ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»про визнання відмови у відшкодуванні шкоди незаконною, зобов'язання відповідача прийняти документи ОСОБА_1 та відшкодувати їй шкоду, заподіяну як працівникові внаслідок ушкодження здоров'я -було відмовлено в повному обсязі. Як свідчать матеріали справи, судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку, що виключає необхідність доказування та перевірки правомірності дій відповідача (ст. 61 ч.3 ЦПК України).
З доводів позивача та правової позиції сторони випливає, що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача проводити страхові виплати ґрунтується на встановленні самого факту нещасного випадку та його зв'язку із виробництвом.
Проте в даному випадку порядок встановлення, розслідування, вивчення, документування та обліку нещасних випадків, а також кваліфікування їх як таких, що стались на виробництві, -чітко регламентовані законом. У зв'язку з викладеним, суд не вбачає можливим змінити передбачений законом порядок, оскільки зворотне виходить за межі повноважень суду.
Як зобов'язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України).
Дійсно, згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Однак як чітко зобов'язує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив обґрунтованих, передбачених законом підстав для задоволення відповідних вимог сторони позивача щодо зобов'язання відповідача проводити страхові виплати у зв'язку із нещасним випадком, що стався 24 травня 1991 року в порядку та розмірі, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
При цьому в зв'язку із висновком суду щодо відмови у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, стягнення понесених та документально підтверджених судових витрат сторони позивача з відповідачів присудженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: