Справа № 124/1219/13-к
08.04.2013 року м. Сімферополя
Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючого судді - Деменка С.В.,
при секретарі - Мороченець Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальне провадження №12012130790000068 відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Євпаторія, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, не одруженої, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю прокурорів - Галушко О.А., Кулясової А.А.,
потерпілої - ОСОБА_2,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
обвинуваченої - ОСОБА_1,
ОСОБА_1, 26.01.2012р., приблизно в період часу з 16 години 00 хвилин по 16 годину 30 хвилин, в кв.АДРЕСА_2, в ході раптово виниклої сварки з ОСОБА_2 на грунті неприязних відносин, реалізуючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, завдала їй декілька ударів взутою ногою в область лівого стегна та проміжності. Своїми діями, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2791 від 10.12.2012р., причинила ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді гематоми лівого стегна, проміжності, підслизової загниваючої гематоми прямої кишки, посттравматичної невралгії стегенно-статевого нерва зліва, які не є небезпечними для життя у момент спричинення та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 не визнала свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в повному обсязі. Не заперечуючи факт перебування в квартирі потерпілої, наявність конфлікту між ними на грунті неприязних відносин, пояснила, що тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не завдавала, взагалі її не чіпала. Звідки взялися у потерпілої тілесні ушкодження, не знає, можливо внаслідок дії інших осіб.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, її винність підтверджується сукупністю наступних доказів.
Показаннями в судовому засіданні:
- потерпілої ОСОБА_2 про те, що за деякий час до подій що сталися, між нею та обвинуваченою відбувся конфлікт та вони перестали спілкуватися внаслідок виниклих почуттів особистої неприязні. 26 січня 2012р., приблизно о 16 годині вона перебувала дома в квартирі АДРЕСА_2 з приятелькою та її маленькою дитиною. Коли вона розмовляла по телефону із ОСОБА_5, у двері квартири подзвонили. Переконавшись, що це прийшла знайома ОСОБА_6 вона стала відчиняти їй двері. В цей час двері з силою навстіж відчинила ОСОБА_1, яка зайшла в квартиру без її дозволу. Оскільки вона не закінчила телефонну розмову із ОСОБА_5, попросила ту подзвонити брату, повідомивши про прихід ОСОБА_1 В цей час, остання схватила її рукою, штовхнула на стіну, внаслідок чого випав телефон. Свої дії ОСОБА_1 супроводжувала нецензурною лайкою, образами та погрозами. Оскільки ОСОБА_1 не реагувала на вимоги залишити квартиру, вона спробувала закритися в кімнаті, однак ОСОБА_1 не дозволила зачинити двері, підійшовши почала наносити удари правою ногою (передньою частиною кросівок) в область паху. В цей момент задзвонив мобільний телефон, вона встигла натиснути кнопку відповіді і крикнула брату, щоб той визвав міліцію. По приїзду брата та співробітників міліції, ОСОБА_1 припинила свої дії. Працівникам міліції вона пояснила, що сталося і заявила про свій намір звернутися в міліцію з відповідною заявою. Через незначний проміжок часу після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уїхали із квартири зі співробітниками міліції, у неї почали проявлятися гематоми в місцях нанесення ударів, відкрилась кровотеча з полових органів. Внаслідок чого, довелось викликати терміново швидку допомогу, яка госпіталізувала її до лікарні, де було проведено кілька операції.
- свідка ОСОБА_7 яка пояснила, що 26.01.2012р. перебувала в гостях із своєю маленькою дитиною в квартирі ОСОБА_2 Уклавши дитину спати, сама заснула та прокинулася від шуму в квартирі. Не бажаючи залишити дитину насамоті, трохи відчинила двері кімнати та побачила конфлікт між своєю подругою та ОСОБА_1, яку вона зустрічала декілька разів до цього. Бачила, як остання завдала кілька ударів ОСОБА_2 в пах. В цей час дитина почала внаслідок шуму прокидатися та вона вимушена була закрити двір та закачувати дитину. Через деякий час приїхав брат ОСОБА_2 та сварка припинилася. Коли учасники конфлікту зі співробітниками міліції уїхали, ОСОБА_2 зайшла до неї в кімнату та сказала, що в неї дуже болить живіт, їй погано. Через незначний час після завдання ударів, у потерпілої почалася кровотеча та викликана швидка допомога забрала ОСОБА_2 до лікарні.
- свідка ОСОБА_5 про те, що 26 січня 2012р., приблизно о 16 годині вона розмовляла по телефону із своєю подругою ОСОБА_2 В якійсь момент та повідомила, що хтось дзвонить в двері та їй необхідно відчинити. Після цього, вона почула в трубці крики, шум. Через кілька хвилин, ОСОБА_2 крикнула в телефон, що прийшла ОСОБА_1 та попросила зателефонувати брату ОСОБА_8, щоб той викликав міліцію. Після цього почула, як телефон впав на підлогу. Вона виконала прохання ОСОБА_2 та зателефонувала її брату. Приблизно через півтори години вона приїхала до потерпілої в лікарню, бачила її травми. ОСОБА_2 повідомила їй про те, що саме ОСОБА_1 завдала її кілька ударів ногою в пах.
- свідка ОСОБА_8 про те, що йому зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що в квартирі її сестри виник якійсь конфлікт та остання просить про допомогу. Він терміново поїхав до неї, в дорозі намагався постійно зателефонувати сестрі. Один раз йому вдалося та він почув прохання сестри викликати міліцію, що він і зробив. Приїхавши до квартири ОСОБА_2, зустрів там ОСОБА_1 та її подругу ОСОБА_6 Останні кричали та сварилися, при цьому ОСОБА_1 намагалася увірватися до кімнати його сестри, була дуже збудженою. Сестрі було погано та вона вимушена була лягти на ліжко, казала про те, що її побили. Бачив у сестри в паху синці. У ОСОБА_2 почалася кровотеча та її на швидкій допомозі доставили у лікарню. Також підтвердив, що в квартирі у сестри знаходилася ОСОБА_7 з дитиною. Вона не виходила до коридору, а лише виглядала зі своєї кімнати.
- свідка ОСОБА_9 який пояснив, що працює інспектором в батальйоні патрульної служби при Сімферопольському ГУ ГУ МВС України в АР Крим. 26.01.2012р. приблизно після 16 години надійшло повідомлення про необхідність виїзду екіпажу патрульної служби за адресою: АДРЕСА_2. Зайшовши до квартири, побачив 3 дівчат, одна з яких заявила про те, що її побила подруга, завдала ногою удари в живіт. Також повідомила, що у неї дуже болить живіт і спочатку вона викличе швидку допомогу, а потім приїде до райвідділу міліції написати заяву на ОСОБА_1 З ними до міліції поїхали дві з трьох дівчат, які не просили зафіксувати ніякі факти.
- свідка ОСОБА_10, який дав аналогічні свідчення.
Також винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом документами:
- бортовим журналом чергування батальйону патрульної служби, відповідно до якого в склад групи з несення служби 26.01.2012р. входили в тому числі ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.89-91);
- протоколом огляду місця події - квартири потерпілої ОСОБА_2 (а.с.94-97);
- висновками судово-медичної експертизи №2791 від 10.12.2012р. відповідно до яких ОСОБА_2 були причинені наступні тілесні ушкодження - гематома лівого стегна, проміжності, підслизова загниваюча гематома прямої кишки, посттравматична невралгія стегенно-статевого нерва зліва. Тривалість розладу здоров'я (з урахуванням стаціонарного лікування в 3 медичних закладах) склала 27 днів. Зазначені ушкодження підтверджені об'єктивними клінічними даними, оперативним втручанням, результатами експертизи медичної документації проведеної КРУ КТМО «Університетська клініка». Наведені ушкодження виникли в результаті дії тупого предмета (предметів), в даному випадку, можливо, обутою ногою або предметом з аналогічними травмуючими властивостями при не менш двох травматичних впливів в область паху та проміжності потерпілої в будь-якій послідовності. Анатомічна область локалізації пошкоджень доступна для дії власної руки потерпілої. Зазначені ушкодження не є небезпечними для життя в момент спричинення та відносяться до середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я відповідно до п.2.2.2. «Правил судово-медичного встановлення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р.. Враховуючи дані судово-медичного освідування та медичних документів, можливо вважати, що ушкодження спричинені не виключно 26.01.2012р. (а.с.100-105);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2, судово-медичного експерта ОСОБА_11 В ході проведення зазначеної слідчо-процесуальної дії потерпіла детально пояснила про обставини вчинення злочину, показала за допомогою статиста механізм спричинення тілесних ушкоджень (а.с.117-119);
- висновками судово-медичної експертизи №2888д від 19.12.2012р. відповідно до яких тілесні ушкодження у потерпілої виникли в результаті дії тупого предмета (предметів), в даному випадку, можливо, обутою ногою або предметом з аналогічними травмуючими властивостями при не менш двох травматичних впливів в область паху та проміжності потерпілої в будь-якій послідовності, що не суперечить обставинам виникнення тілесних ушкоджень про які зазначила ОСОБА_2 під час проведення відтворення обстановки та обставин події (а.с.122-127);
Допитаний в ході судового розгляду справи судово-медичний експерт ОСОБА_11 в повному обсязі підтвердив вищенаведені експертні висновки.
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 в квартирі потерпілої в ході якого встановлено, що з кімнати де ОСОБА_7, за її свідченнями, знаходилася з дитиною, приміщення прихожої добре проглядається. Також ОСОБА_7 детально пояснила та показала місце розташування учасників конфлікту, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій (а.с.128-131);
- протоколом огляду речових доказів (а.с.132);
- постановою про визнання предметів речовими доказами та залучення їх до матеріалів кримінального провадження (а.с.133).
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Версії обвинуваченої та її захисника про те, що фактично ОСОБА_2 могла самостійно нанести собі зазначені тілесні ушкодження; виникнення останніх внаслідок дії третіх осіб та при інших обставинах, а також твердження про те, що ОСОБА_7 навмисно обмовила обвинувачену, є неспроможними та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Суд критично відноситься до показань ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 про те, що обвинувачена не завдавала ОСОБА_2 ніяких тілесних ушкоджень. При цьому суд враховує сукупність доказів, що об'єктивно викривають ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, в тому числі визнання обвинуваченою факту знаходження 26.01.2012р. в квартирі потерпілої, наявність конфлікту та сварки; отримання потерпілою травм та госпіталізація в той же день фактично одразу після завершення конфлікту до лікарні, висновки судово-медичних експертиз.
За таких обставин, невизнання ОСОБА_1 своєї вини, на думку суду, є способом захисту.
Суд вважає, що кваліфікуюча ознака складу злочину про спричинення «значної стійкої втрати працездатності менш як на одну третину» підлягає виключенню з юридичної кваліфікації дій обвинуваченої як така, що суперечить висновкам судово-медичних експертиз.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, у відповідності зі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості. Дані про особу ОСОБА_1, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с.161,162), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.165), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.163,164).
Пом'якшуючою покарання обставиною суд, відповідно зі ст. 66 КК України, визнає наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Обтяжуючих покарання обставин суд, відповідно зі ст.67 КК України, не вбачає.
Враховуючи наведене, конкретні обставини справи, особлива зухвалість та принизливий характер скоєного, відсутність каяття у вчиненому, а також приймаючи до уваги неможливість призначення іншого виду покарання відповідно до вимог Загальної частини КК України, на думку суду, покарання повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі, яке необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_1
Однак, приймаючи до уваги особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливо без відбування покарання, з встановленням іспитового строку та покладенням на неї певних обов'язків в порядку ст.76 КК України.
Обгрунтованими є доводи потерпілої про спричинення їй злочином моральної шкоди. При цьому, суд враховує характер та ступінь завданих ОСОБА_2 моральних страждань та переживань, спричинених злочинними діями, які мають принизливий та образливий характер, вимушені зміни в звичайному укладі життя, стан здоров'я, який погіршився.
Враховуючи конкретні обставини справи, принципи справедливості та розумності, матеріальне становище обвинуваченої, суд вважає за необхідне вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, в розмірі 10.000 грн.
Керуючись ст.ст.368,370 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити їй покарання - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку - 1 рік.
В силу ст.76 КК України покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Іспитовий строк обчислювати з 08 квітня 2013р.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10.000 грн.
Речовий доказ - лазерний диск - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: С. В. Деменок