Справа № 119/359/13- ц
2/119/730/13
Іменем України
12 квітня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Бистрякової Д.С.,
при секретарі: Аніщенко О.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства „Науково-дослідний інститут аеропружних систем” про стягнення заборгованості по заробітної платі, грошової компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, вихідної допомоги, моральної шкоди, -
встановив:
Позивач ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги (а.с. 16), звернулася із позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» про стягнення заборгованості по заробітної платі у розмірі 12852,89 грн., грошової компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.01.2013 року у розмірі 2213,40 грн., вихідної допомоги у розмірі 669,27 грн., моральної шкоди у розмірі 500,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що до 26.03.2010 року позивач працювала у відповідача. Рішенням Феодосійського міського суду від 21.04.2009 року з відповідача на її користь стягнута заборгованість по заробітної платі станом на 31.12.2008 року. Позивачка продовжила працювати, але заробітну плату відповідач їй не сплачував, у зв'язку з чим, за період з 01.01.2009 року по 26.02.2010 року знову виникла заборгованість по заробітної платі у розмірі 12852,89 грн., яку відповідач при звільнені не сплатив. Позивачку було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штатів, але вихідну допомогу у розмірі 669,27 грн. при звільнені їй сплачено не було. При звільненні фактичний розрахунок із відповідачем не було здійснено, у зв'язку із чим, позивачка просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати станом за період з 01.01.2009 року по 01.01.2013 року у розмірі 2213,40 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку вказані суми не сплачує, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення відповідні змісту позовної заяви, пояснив також, що відповідачем порушені строки виплати заробітної плати, тому він повинний виплатити компенсацію за невиплачену заробітну плату, яку позивачка розрахувала у відповідності до довідки Державної служби статистики України.
У судовому засіданні представник відповідача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, позовні вимоги визнав частково та пояснив, що повністю згоден з вимогами позивачки в частині стягнення заборгованості по заробітної платі у розмірі 12852,89 грн., грошової компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.01.2013 року у розмірі 2213,40 грн., вихідної допомоги у розмірі 669,27 грн. Не згоден з позовними вимогами в частині стягнення моральної шкоди.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду від 21.04.2009 року з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітної платі станом на 31.12.2008 року (а.с. 5). Позивачка продовжила працювати, але заробітну плату відповідач їй не сплачував, у зв'язку з чим, за період з 01.01.2009 року по 26.02.2010 року знову виникла заборгованість по заробітної платі у розмірі 12852,89 грн. (а.с. 9), яку відповідач при звільнені не сплатив. Позивачку було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штатів (а.с. 3), але вихідну допомогу у розмірі 669,27 грн. при звільнені їй сплачено не було (а.с. 8).
Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.
Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050 від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету міністрів України № 159 від 21.02.2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до п. 3 зазначеної Постанови компенсації підлягають таки грошові доходи разом з сумою індексації, яки одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
При таких обставинах, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітної платі у розмірі 12852,89 грн., грошової компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.01.2013 року у розмірі 2213,40 грн., вихідної допомоги у розмірі 669,27 грн..
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд вважає, що діями відповідача, що пов'язані із невиплатою заробітної плати, позивачці було спричинено моральну шкоду у вигляді моральних страждань, зазнаних нею у зв'язку із відсутністю засобів до життя і вона вимушена додавати додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру суми моральної шкоди, суд приймає до уваги, характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки, ступеня вини відповідача, докази, які вона надала на підтвердження своїх вимог, а також враховує вимоги розумності і справедливості. З урахуванням наведеного, суд визначив суму спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 500 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.
У судовому засіданні 12 квітня 2013 року оголошена вступна та резолютивні частини рішення, повний текст рішення складено 17 квітня 2013 року.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»,
вирішив:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, код ЄДРПОУ 25125621) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі станом на 26.02.2010 року у суми 12852,89 грн.., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушення строків їх виплати станом на 01.01.2013 року у розмірі 2213,40 грн., заборгованість по сплаті вихідної допомоги при звільнені у розмірі 669,27 грн., а всього 15735 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 56 коп.. Зазначені суми визначені без утримання податків й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, код ЄДРПОУ 25125621) на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 500,00 грн..
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут Аеропружних систем» (м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, код ЄДРПОУ 25125621) судовий збір в дохід держави (Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135) в сумі 229 грн. 40 коп..
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: /пдпис/
З оригіналом згідно -
Суддя:
Секретар: