Справа № 0107/10626/2012
Провадження по справі 2/122/208/13
"15" лютого 2013 р. Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.,
при секретарі - Рассомакіні А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Залізничного районного суду м. Сімферополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про договору займу недійсним, -
ОСОБА_1 з вернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору займу недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2, знаходячись у шлюбі з позивачем в порушення вимог ст. 65 Сімейного кодексу України уклав договір займу в серпні 2011 року на загальну суму 2200 доларів США. Свою згоду ОСОБА_1 йому не надавала, та зазначає, що у зв'язку з тим порушені вимоги діючого законодавства.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Раніше в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 з грудня 2006 року живе однією родиною та перебувають в цивільному шлюбі. В 2011 році народила дитину ОСОБА_4. Наполягає на тому, що порушені вимоги ст. 65 Сімейного кодексу України при укладанні договору займу в серпні 2011 року на загальну суму 2200 доларів США оскільки вона не давала на це своєї згоди.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с.12).
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі та правовідносини між ними не регулюються нормами Сімейного кодексу України. Крім того, зазначив, що існує рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 25.09.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові суми у виконання прострочених ОСОБА_2 грошових зобов'язань, які виникли на підставі даного договору. Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.27-29).
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Раніше в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебувають в зареєстрованому шлюбі, а отже не має підстав для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Просив відмовити в задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
1 Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Судовим розглядом встановлено, що 26.08.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклади договір займу, відповідно до якого наймодавець ОСОБА_3 надав грошовій заїм ОСОБА_2 у розмірі 2200 доларів США зі сплатою за користування коштами 5 % щомісяця. Відповідно до п. 10 договору на відповідальне зберігання ОСОБА_2 віддає ОСОБА_3 оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.08.2007 року (а.с. 6).
Відповідно до ст.21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права та обов'язків подружжя.
Оскільки позивачка не перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 не є необхідним отримання її згоди при укладенні таких угод, оскільки положення ст.ст.61,65 Сімейного кодексу України застосовується лише до чоловіка та дружини.
Положеннями статті 65 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
У Правових позиціях, висловлених Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при перегляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв'язку з винятковими обставинами у 2009 році (розділ «Сімейне право»), які є правовим звичаєм, зазначено, що вказаною правовою нормою регулюються відносини які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання, у даному випадку, позики, оскільки договір позики є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору.
Як вбачається з матеріалів справи зазначений договір позики не є договором щодо розпорядження майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності і він не створює
обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
З доданих до матеріалів справи доказів не вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі, отже правовідносини між ними не регулюються нормами Сімейного кодексу України, та позивачка не є особою, на чиї права чи обов'язки впливає оспорюванний договір, а отже не має права на звернення до суду із позовом про визнання договору займу від 26.08.2011 року недійсним, в наслідок чого суд дійшов до висновку про залишення позову без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 61, 65 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про договору займу недійсним - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя