Справа № 2604/24352/12
"15" квітня 2013 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Антипової Л.О.
при секретарі Філімоновій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКІБ «Укрсиббанк», АТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -
Позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 25.09.2008 року. Свої вимоги мотивує тим, що 28.09.2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11397994000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит в сумі 100 000 доларів США, зі сплатою 14,5% річних, з кінцевим терміном погашення 25.09.2029 року. Позивач посилається на те, що укладений кредитний договір суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» тому, що містить несправедливі умови по відношенню до нього, оскільки банк залишив за собою право розірвати угоду, вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, змінювати розмір процентної ставки. Крім того, позивач посилається на те, що при підписанні договору він не був обізнаний щодо істотних умов договору, а саме - щодо умов кредитування, валютних ризиків під час виконання зобов'язань за кредитним договором, йому не було надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. На підставі наведеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, за захистом своїх прав.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача АКІБ «УкрСиббанк» в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що при підписанні договору сторони підтвердили, що досягли згоди з усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та правилах, в зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача АТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про застосування строку позовної давності та заперечення на позов, на підставі яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши думку представника позивача та представника АКІБ «УкрСиббанк», дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що 28.09.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11397994000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит в сумі 100 000 доларів США, зі сплатою 14,5% річних, з кінцевим терміном погашення 25.09.2029 року.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти в іноземній валюті. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитного договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.
Позивач в своїй заяві посилається на те, що кредитний договір суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» тому, що містить несправедливі умови по відношенню до нього, оскільки банк залишив за собою право розірвати угоду, вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, змінювати розмір процентної ставки. Також позивач зазначає, що не був обізнаний щодо істотних умов договору, а саме - щодо умов кредитування, валютних ризиків під час виконання зобов'язань за кредитним договором, йому не було надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції яка діяла на момент підписання спірного договору зазначаються:
1) сума кредиту (п.1.2.1 Договору про надання споживчого кредиту з Правилами № 11397994000 від 25.09.2008 (надалі-Договір));
2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача ( Додаток № 2 Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту (надалі Додаток № 2);
3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту ( п.1.2.4 Договору);
4) право дострокового повернення кредиту (п. 3.2.2 Правил споживчого кредитування позичальників ПАТ «УКРСИББАНК» (надалі - Правила);
5) річна відсоткова ставка за кредитом ( п. 1.2.9 Договору);
6) умови дострокового розірвання договору; (п. 3.2.2 Правил);
Отже, умови Кредитного договору повністю відповідають умовам п. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» який діяв на момент підписання спірного договору.
Згідно з п.п. 1.1.2, 1.1.3 Договору Правила після підписання Сторонами Договору, стають його невід'ємною частиною. Підписуючи Договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі та Правилах. Підписи Сторін під цим Договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому після підписання Сторонами цього Договору правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору.
Відповідно до п. 10.12 Правил «Ці правила, після підписання між Банком та Позичальником Договору, стають невід'ємною частиною Договору та разом з Договором встановлюють договірні умови кредитування Банком Позичальником.
Крім того, як вбачається з договору про надання споживчого кредиту позивачем власноручно на першій сторінці Правил написано, що «З умовами ознайомлений» та приступив до виконання договору, що також свідчить про фактичне визнання його умов. (а.с.5-6).
Крім того, згідно п.1.1.1 спірного кредитного сторони передбачили, що «Підписуючи Договір, Позичальник погоджується викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКІБ «Укрсиббанк», затверджених рішенням Продуктово-тарифного комітету АКІБ «УкрСиббанк» (Протокол № 243 від 21.08.2008 р.) із усіма змінами і доповненнями пропозицію Банку надати Позичальнику споживчий кредит, на умовах встановлених у цьому Договорі та Правилах». Тобто, відповідні правила не є правочином, а лише пропозицією Банку надати Позичальнику споживчий кредит, на умовах зазначених і відповідних Правилах.
А також, пунктом 1.1.3 кредитного договору сторони погодили, що «Підписи Сторін під цим Договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому після підписання Сторонами цього Договору правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору».
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Згідно з п. 1.6 Правил сукупну вартість кредиту визначає Додаток № 2, він розраховується на дату підписання Договору.
У Додатку № 2, в колонці № 7, чітко вказано «Для розрахунку значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту застосовується сума страхового платежу за другий та наступний роки на рівні страхового платежу за перший рік.
У разі надання клієнту кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії розрахунок значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту здійснюється виходячи з наступного розрахунку - погашення кредитної лінії з постійним лімітом кредитування здійснюється по закінченню строку кредитування, або погашення кредитної лінії з лімітом, який знижується на протязі дії кредитного договору, здійснюється відповідно до встановленого графіку зниження ліміту кредитної лінії».
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, Позивач при укладені договору був ознайомлений з його умовами, та повністю з ними погодився.
Відповідно до рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 у справі № 6-34008 св 12, «згідно з правилами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживчими умовами, які є несправедливими. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсними.
Вказавши на те, що положення кредитного договору щодо виплати банку щомісячної комісії за управління кредитом не регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо договору комісії (ст..ст. 1011-1013 ЦК України) та не є витратами позичальника за оформлення договору, суди не звернули увагу на те, що відповідно до ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Крім того, на момент укладення кредитного договору ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній із 13 січня 2006 року) не передбачала заборону кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні вказаного Закону. В свою чергу споживач звільняється від сплати кредитодавцю будь-яких зборів, відсотків або інших вартісних елементів кредиту, що не були вказані у договорі».
Виходячи з вищесказаного, відповідач не порушив жодного припису ЗУ«Про захист прав споживачів», та діяв в межах законодавства.
Відповідно до п. 1.2.8 Договору, кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 25 вересня 2029 р.
Так згідно з п. 3.1.2 Правил відповідач має право вимагати від позивача дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту, згідно вимог Договору та сплати плати за кредит, у разі:
1) виявлення нецільового використання траншу;
2) порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за Договором строком більше ніж на 30 календарних днів;
3) порушення Позичальником та/або третьою особою, що надала забезпечення будь-яких умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором;
4) вчинення без письмової згоди Банку дій щодо предмету застави, якщо такі діх здійснюються всупереч вимогами та/або обмеженням, встановленим Договором, згідно з яким надано забезпечення;
5) втрати забезпечення/Предмету застави або зменшення його вартості;
6) невиконання Позичальником умов Договору;
7) настання будь-якої події що може погіршити фінансовий стан Позичальника та/або свідчать про його погіршення та/або може, вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов'язання за Договором.
Відповідно до п. 3.2.2 Правил позивач має право достроково повністю або частково погашати кредит за Договором, попередивши про це Банк не пізніше, ніж за 12 календарних днів до дати дострокового погашення, якщо інше не передбачено Договором.
Крім того, діючим законодавством України не передбачений стабільний курс долару США по відношенню до національної валюти України - гривні.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України», офіційний курс гривні до Іноземних валют встановлюється і Національним банком України.
Згідно ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженим Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, долару США установлюється щоденно. Для розрахунку гривні до іноземних валют використовується інформація для котирування іноземних валют станом на останню дату.
З цього вбачається, що позивач та відповідач несуть рівні валютні ризики, крім того укладання Кредитного договору в іноземній валюті відповідало внутрішній волі позивача, який підписавши договір, погодився щодо його істотних умов, зокрема, надання кредиту в іноземній валюті - доларах США та повернення коштів, відповідно до офіційного курсу долара по відношенню до національної валюти-гривні. Так, підписавши Кредитний договір, позивач погодився з усіма його умовами. вважаючи їх розумними та справедливими.
Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) позивач та відповідач усвідомлювали, що курс національної валюти України - гривні по відношенню до долара США не є незмінним, а також, усвідомлювали, що зміна вказаного курсу можливо настане, а тому позивач, беручи на себе обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, повинен був передбачити та врахувати можливі зміни, зокрема, - підвищення валютного ризику за Кредитним договором. Крім того, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ( 435-15 )), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
На момент укладення договору позивач не був позбавлений права отримати кредит в національній валюті України гривні, але розпорядившись своїм правом на власний розсуд взяв кредит в іноземній валюті доларах США.
Крім того, 08 грудня 2011 року на підставі п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України між ПАТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах та договорах забезпечення.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права вимоги перед боржником новому кредитору.
Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позивач безпідставно та необґрунтовано посилається на факторингові правовідносини ст. 1077 ЦК України, так як вищезазначений Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами був укладений між сторонами на підставі ст. 512 ЦК України (відступлення прав вимог).
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність волевиявлення позивача, на що він посилається у своїй позовній заяві.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір укладений позивачем на підставі вільного волевиявлення, відсутні підстави визнання його недійсним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 10, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до АКІБ «Укрсиббанк», АТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :