Справа № 0107/11170/2012
Провадження по справі 2/122/293/13
"05" лютого 2013 р. Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Гоцкалюка В.Д.,
при секретарі - Рассомакіні А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про отримання грошової компенсації за частку спадкового майна, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання внести на депозитний рахунок суду суми 100000 грн. в рахунок компенсації за частку спадкового майна в квартирі АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що з є власником 3/8 часток квартири АДРЕСА_1. З моменту отримання спадщини позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися своєю частиною квартири, яка належить йому на праві приватної часткової власності. Він в квартирі ніколи не проживав, там зареєстрована та постійно проживає відповідачка ОСОБА_2 Він мав намір продати свою частку в квартирі за 100000 грн., у зв'язку із чим запропонував відповідачці купити його частку, свою пропозицію виклав письмово у листі від 19 червня 2009 року. В отриманій відповіді від 18 липня 2009 року ОСОБА_3 висловила свою згоду, але її не влаштувала ціна, запропонувала домовитися, однак згоди не дійшли. Листом від 19 грудня 2011 року він повторно звернувся з тією ж пропозицією, отримав ідентичний відповідь по телефону. Вважає, що виділити його частку в квартирі в натурі не є можливим, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідачки компенсацію 100000 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги підстримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.
Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим у зв'язку із чим підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 45709162, виданого на підставі заповіту від 03 травня 2007 року, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 з 21 листопада 2008 року є власником 3/8 часток квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4-7).
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 3/8 частки та ОСОБА_2 1/2 частка та 1/8 частка.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною квартирою та неподільною між сторонами, проте у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України доказів цим обставинам суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Виключними підставами, які надають право співвласнику на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки є неможливість виділу у натурі частки із спільного майна, або якщо такий виділ не допускається згідно із законом.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання компенсації вартості частки в майні передбачає обов'язок інших співвласників надати компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду справи судом.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості майна на час розгляду справи.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України позивачем не надано підтверджень вартості майна та відповідно часки, за яку він бажає отримати компенсацію.
В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким зобов'язати відповідача внести на депозитний рахунок суду суми 100000 грн. в рахунок компенсації за частку спадкового майна в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на положення ст. 364 ЦК України.
Згідно ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У відповідності до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Проте, статтею 364 ЦК України не передбачено внесення коштів відповідачем у справі на депозитний рахунок суду, такі дії не передбачені і ст. 365 ЦК України.
Згідно ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Положення статей 364 та 365 ЦК України є різними за своєю правовою природою, перша передбачає право власника, який виділяється, на частку зі спільного майна, а друга - можливість за позовом інших співвласників припинити право особи на частку у спільному майні, кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову.
Зважаючи на те, що позивач в своїй позовній заяві просить винести рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії, що суперечать положенням ЦК України, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Позовних вимог щодо розділу майна, стягнення компенсації вартості частки майна, позивачем не заявлено у зв'язку із чим судом не розглядались такі вимоги.
На підставі наведеного, суд розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог вважає їх необґрунтованими та такими, що не засновані на законі, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 16, 183, 364, 365 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 208, 209, 212 -215, 294 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про отримання грошової компенсації за частку спадкового майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: