"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/49433/11
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т., Гашицького О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про перерахунок пенсії,-
В березні 2010 року ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року.
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 липня 2011 року, в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами викладені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на положення якого посилається представник позивача, зворотної дії не має, а тому його дія на дані правовідносини не поширюється. Також суд зазначив, що Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. З зазначеним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 проживала раніше в смт. Володимирець Рівненської області, до липня 2001 року отримувала пенсію за віком на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». В липні 2001 року ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки і виплата пенсій відповідачем припинена.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказані положення визнано неконституційними - такими, що не відповідають Конституції України та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України визначено звернути увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших Законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття Закону про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. З прийняттям рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року виключена така підстава для припинення пенсійних виплат як проживання пенсіонера за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, незалежно від місця його постійного проживання.
Після прийняття зазначеного рішення і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, починаючи з 3 жовтня 2009 року у позивача немає перешкод щодо відновлення виплати пенсії, яку вона отримувала до 2001 року, оскільки кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
За змістом ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічної та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що посилання відповідача на ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не може бути правовою підставою для відмови позивачу в отриманні передбаченого статтею 46 Конституції України соціального захисту у вигляді отримання пенсії, оскільки позбавлення позивача такого права протирічить Конституції України, про що, зокрема, вказано у Рішенні Конституційного Суду України
№ 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, яке є безумовною підставою для нарахування та виплати пенсії позивачу як особі, яка проживає за межами України.
Крім того, матеріали справи містять ксерокопію сторінки паспорта ОСОБА_2 НОМЕР_1, виданий УВС №1700 21.05.2001 року, що підтверджує громадянство України позивача, а ненадання документу, який би посвічував місце проживання (реєстрацію) на території України не може бути підставою для відмови у призначенні їй пенсії.
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку Управління пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області, колегія суддів вважає можливим зобов'язати останнього поновити виплату пенсії позивачу та здійснювати нараховування та виплату з 7 жовтня 2009 року.
Відповідно до статті 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, судове рішення можна визнати таким, що не відповідає вимогам статті 159 КАС України.
Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про перерахунок пенсії задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо відмови нарахуванні та виплати пенсії ОСОБА_2, яка проживає за межами України (в Сполучених Штатах Америки) неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2, яка проживає за межами України (Сполучених Штатах Америки) з 7 жовтня 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: