"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/48381/11
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т., Гашицького О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 01 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фороської селищної ради про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фороської селищної ради про:
- визнання дій відповідача в частині порушення порядку та терміну розгляду його заяви про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель;
- зобов'язання винести на розгляд сесії Фороської селищної ради зазначену заяву;
- стягнення витрати з оплати юридичних послуг в сумі 500 грн., а також витрати з оплати державного мита в сумі 3,40 грн., а всього 503, 40 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 01 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії Фороської селищної ради в частині порушення порядку та терміну розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.02.2010 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та зобов'язання відповідача винести на розгляд сесії Фороської селищної ради зазначену заяву та доданих до неї матеріалів. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить змінити їх в цій частині та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат з оплати юридичних послу в сумі 500 грн. задовольнити. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами викладені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача понесених збитків на юридичні послуги в сумі 500 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено факту понесення ним судових витрат, пов'язаних саме з розглядом цієї справи. При цьому суди зазначали, що позивачем не надано доказів перерахувань сплачених ним коштів в сумі 500 грн. на рахунок ВП «Правовий захист підприємств громадян», не надано доказів фактичних витрат робочого часу адвокату або іншого фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді.
Відповідно до ст. 87 КАС України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Правову допомогу в адміністративному процесі може надавати адвокат чи інша особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Такими витратами за ст. 90 цього Кодексу є витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.
Витрати несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.
Матеріали справи містять: квитанцію прибуткового касового ордеру №21 від 5 квітня 2010 року; договір про надання позивачу юридичних послуг ВП ««Правовий захист підприємств та громадян» ДП «Донбаснефтепордукт» ООО «Донбаснефтепордукт»; довіреність від 11 січня 2010 року, якою ОСОБА_1 уповноважує Гамзу Олену Петрівну (начальника юридичного відділу ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» в особі ВП «Правовий захист підприємств та громадян») та Анчину Марину Михайлівну (юрисконсульта «Донбасиафтопролукт» «Донбаснафтопродукт» в особі ВП «Правовий захист підприємств та громадян») представляти його інтереси.
Водночас, в справі відсутня інформація стосовно того, який із зазначених вище представників приймав участь у розгляді справі за вказаним позовом. Також матеріали справи не містять інформації щодо підтвердження повноваження директора ТОВ «Донбаспромпоставка» на видачу довіреності начальнику та юрисконсультам юридичного відділу ВП «Правовий захист підприємств та громадян».
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що позивачем не надано розрахунку витрат та вартості послуг за договором про надання юридичних послуг, не надано доказів фактичних витрат робочого часу адвокату або іншого фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді. Зокрема, судами обгрунтовано звернуто увагу на те, що а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з того, що ОСОБА_1 не доведено те, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн. відповідає граничному розміру, визначеному вищезазначеною Постановою Уряду.
Таким чином, оскільки позивач, не довівши факту відповідності заявленої до стягнення суми законодавчо встановленому граничному розміру витрат на правову допомогу, без належного правового обґрунтування заявив вимоги про відшкодування 500 грн., відсутні підстави ля задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 01 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: