25.03.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22-ц/797/511/2013р. Головуючий у першій
інстанції Шкірай М.І.
Категорія 37 Доповідач у апеляційній
інстанції Козуб О.В.
25 березня 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Володіної Л.В., Лівінського С.В.,
при секретарі - Лашкевич Н.О.,
за участю:
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним та визнання права власності на частку домоволодіння, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6, на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2012 року, -
Оскаржуваним рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання справа власності відмолено.
Додатковим рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 29 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним та визнання права власності відмовлено.
Представником позивача ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу останнього на вищевказане рішення суду від 25.10.2012 року, згідно якої просить рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 25.10.2012 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності за позивачем на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині позовних вимог позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду стосовно пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7, не звернення позивача до суду з позовною заявою на підставі ч.3 ст.1272 ЦК України про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, і ті висновки, щодо відсутності у позивача на час вирішення даної справи цивільно-правової заінтересованості у вирішенні будь-якого спору про спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7, та висновки суду про виникнення права власності на 1/4 частку житлового будинку у нього з моменту державної реєстрації цього майна, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що 19 листопада 2001 року ОСОБА_8 було складено заповіт на користь відповідача по справі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, інвалід 2 групи, який на момент смерті ОСОБА_8 проживав разом з нею і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що суд І інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте помер протягом 6 місяців після смерті своєї матері ОСОБА_8 та не встиг отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після її смерті, а саме на обов'язкову частину спадкового майна. Позивач звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини у 2012 році. Проте, він звернувся до Балаклавського районного суду м.Севастополя із позовом в травні 2010 року, а саме протягом 6 місяців з дня смерті свого батька ОСОБА_7, тобто здійснив дію, яка свідчить про прийняття ним спадщини. За таких обставин, вважає, що висновки суду І інстанції про те, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини та вважається таким, що не прийняв його, не може бути прийнятий судом до уваги.
Відповідач ОСОБА_3 в запереченнях на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду І інстанції залишити без змін, посилаючись на його відповідність вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України. Вказує, що ОСОБА_5 було відомо про смерть його батька. Позивач до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини не звернувся, і відповідно відмови про видачу свідоцтва про право на спадщину не отримував, з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не звертався, а тому його право нотаріусом порушено не було.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позивачем ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу на рішення суду І інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 про визнання за позивачем права власності на 1\4 частку житлового будинку АДРЕСА_1.
Суд І інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування на 1\4 частку житлового будинку АДРЕСА_1, виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку та строки свого права на прийняття спадщини не здійснив, пропустив строк прийняття спадщини, до суду із заявою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини не звертався, а також з безпідставності позовних вимог про визнання права власності на 1\4 частку вищевказаного нерухомого спадкового майна.
З такими висновками суду І інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені при повному та всебічному розгляді всіх обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1,3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При розгляді справи встановлено, що 19 листопада 2001 року ОСОБА_8 складено заповіт на користь відповідача ОСОБА_3, згідно якого спадкодавець заповіла все належне їй майно та житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.44).
Згідно свідоцтво про смерть (а.с.40), спадкодавець ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 за заповітом є відповідач ОСОБА_3 Крім цього, право на спадкування обов'язкової частки від спадкового спірного житлового будинку та іншого спадкового майна, незалежно від вищевказаного заповіту, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1241 ЦК України, мав ОСОБА_7, син спадкодавця ОСОБА_8, оскільки він був непрацездатною особою, що підтверджено витягом з протоколу засідання МСЕК № 120 від 24.07.2007 року про призначення йому 2 групи інвалідності безстроково(а.с.100).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 26 січня 2010 року Відділом РАЦС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі (а.с.50), ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, до спливу 6-місячного строку після смерті своєї матері ОСОБА_8
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 здійснила своє право на спадкування відповідно до вимог ст.1269 ЦК України шляхом подання 21 квітня 2010 року заяви про прийняття спадщини до П'ятої Севастопольської держаної нотаріальної контори (а.с.39).
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_7, син спадкодавця ОСОБА_8, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини, і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців(спадкова трансмісія).
Згідно положень цієї статті вбачається, що спадкоємець, на користь якого відкрилася спадщина, але який помер до закінчення строку для прийняття спадщини, на підставі чинного законодавства може вважатися лише потенційним спадкоємцем, а не суб'єктом, який реалізував належне йому право на спадкування. В подальшому за спадкоємцями такої особи право на спадкування може визнаватись в порядку спадкової трансмісії. Право на прийняття спадщини внаслідок спадкової трансмісії переходить до спадкоємців за заповітом особи, яка не встигла прийняти спадщину, а за його відсутності, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини до спадкування закликаються спадкоємці за законом (ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України).
Оскільки право на обов'язкову частку у спадщині мають лише суворо визначені законом особи (ст.1241 ЦК України), то право на прийняття обов'язкової частки після смерті цих осіб припиняється і не переходить до їхніх власних спадкоємців за правилами спадкової трансмісії.
Крім цього, судом І інстанції встановлено, що позивач на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживав, заява позивача ОСОБА_5 про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, якій на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, надійшла до П'ятої Севастопольської державної нотаріальної контори 16 серпня 2012 року (а.с.124,127), тобто з пропуском строку, встановленого ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини.
Суд І інстанції, розглядаючи по суті позовні вимоги позивача про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8, про визнання права власності за ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8 на 1\2 частку вищевказаного спадкового будинку та визнання недійсним заповіту, перевіряв обставини щодо додержання позивачем строку прийняття спадщини після смерті його батька, оскільки позивачем також було заявлено вимоги про визнання недійсним заповіту ОСОБА_8, у разі задоволення цих вимог це питання про строк прийняття позивачем спадщини мало правове значення для розгляду інших позовних вимог позивача.
Колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, дійшов правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування на 1\4 частку вищевказаного спірного спадкового житлового будинку, оскільки заповітом охоплений весь спірний спадковий будинок, заповіт ОСОБА_8 недійсним не визнаний, в цій частині позову позивачу відмовлено, і рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним ним не оскаржується в його апеляційній скарзі, його батько хоча і проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_8, прийняв спадщину і мав право на обов'язкову частину спадкового майна - житлового будинку АДРЕСА_1, але помер до спливу 6-місячного строку, право спадкування на цю обов'язкову частку не перейшло до померлого ОСОБА_7 та до позивача в порядку спадкової трансмісії, у зв'язку із чим позивач при наявності заповіту не є спадкоємцем в порядку спадкової трансмісії на обов'язкову частку у вказаному спадковому житловому будинку або в порядку спадкування за законом.
Стосовно доводів позивача про його звернення до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, то ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Севастополя від 25.03.2013 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній цивільній справі до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки вказаний позов поданий до суду І інстанції 11.01.2013 року, тобто після ухвалення судом І інстанції оскаржуваного позивачем рішення, та не до спадкоємців, а до Фонду. Також, наявний заповіт на користь відповідача, унеможливлює спадкування позивача в порядку спадкової трансмісії або спадкування за законом, незалежно від визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини.
Оцінюючи та аналізуючи докази у справі в їх сукупності колегія суддів вважає, що суд І інстанції повно та всебічно дослідів і оцінив надані сторонами докази та обставини по справі у їх сукупності, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Додатковим рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 29 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті його матері ОСОБА_8, визнання недійсним заповіту, визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частку житлового будинку.
Вищевказане додаткове рішення суду сторонами не оскаржено.
Колегія суддів вважає, що інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених ним обставин, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом І інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, не підлягають стягненню з відповідача, оскільки апеляційна скарга відхилена.
Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.314, ст.315, ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6, на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2012 року відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: Л.В.Володіна
С.В.Лівінський