"25" березня 2013 р. м. Київ К/9991/39068/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаря:Руденко А.М.,
за участю представників
позивача:Булавінця Я.Б.,
позивача:Янклевича Я.Є.,
відповідачів:Шляхової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 р.
у справі №2а-3996/09/1370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
та Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області
та Головного управління Державного казначейства у Львівській області
про визнання нечинним податкового повідомлення рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області та Головного управління Державного казначейства у Львівській області (далі-відповідачі) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення - рішення від 21.11.2008 р. №0008122306/0, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жидачівському районі Львівської області відобразити у картці особового рахунку з податку на додану вартість позивача наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню з податку на додану вартість по декларації від 17.10.2008 р. за вересень 2008 р. у розмірі 14 903 724,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Львівській області на користь позивача бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість по декларації від 17.10.2008 р. за вересень 2008 р. у розмірі 14 903 724,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 1703,40 грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Позивачем 17.10.2008 р. було подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 р., у рядках 25 та 25.1 розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітній період» якої вказана сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 14 903 724,00 грн.
Разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2008 р. позивачем було подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 14 903 724,00 грн., визначеній у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 р., яку просив перерахувати на рахунок у банку, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
На момент подання зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість позивач перебував на обліку платників в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.04.2008 р. №100114279, виданим ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.
З матеріалів поданої податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 р. вбачається, що місцезнаходженням позивача було визначено вул. Івана Франка, 3, м.Жидачів, Львівської області.
Факт місцезнаходження позивача по зазначеній адресі підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» від 18.04.2008 р., виданого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.
З матеріалів даної справи також вбачається, що представниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт від 19.11.2008 р. №2773/23-06/35333192, яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з декларації від 17.10.2008 р. №274199 за вересень 2008 р. на 14 903 724,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2008 р. № 0008122306/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 14 903 724,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп. 7.7.2 цієї ж статті, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
У той же час, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону).
Відповідно до Законів України «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні» та інших актів, положень чинного законодавства України та з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби було розроблено Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений Наказом ДПА України від 19.02.1998 р. №80.
Системний правовий аналіз наведених положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, що передбачений законодавством.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що оскільки позивачем не було надано податковому органу документів, які підтверджують правильність визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого в податковій декларації за вересень 2008 р., оскаржуване рішення податкового органу, яким визначено завищення такої суми, є правомірним.
У той же час, обставини, на які посилається податковий орган, не можна кваліфікувати як підстави для позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.
Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від наявності чи відсутності у податкового органу можливості здійснити перевірку його господарської діяльності.
Виключний перелік підстав для позбавлення платника податку такого права закріплено приписами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, відповідно до якого не має права на отримання бюджетного відшкодування:
а) особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;
б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
За змістом ч. 4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскільки під час вирішення даної справи судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки наявності у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 р., правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, як не було досліджено і докази на підставі яких можливо встановити правильність визначеної позивачем суми бюджетного відшкодуванню, дана справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч. 4, 5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів, та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» задовольнити частково.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 р. у справі №2а-3996/09/1370 скасувати.
Справу №2а-3996/09/1370 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.