"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/2312/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, третя особа - Селидівська виправна колонія № 82 про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
встановила:
ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, третя особа - Селидівська виправна колонія № 82 про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами встановлено, що постановою відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області від 05 червня 2008 року ВП № 7882747, на підставі відповіді Селидівської виправної колонії № 82 від 20 жовтня 2000 року № 6495 на претензію позивача про стягнення з неї коштів в розмірі 227491,44 грн., відкрито виконавче провадження.
Постановою від 30 серпня 2010 року на підставі статті 38, пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачеві та скасовано арешт накладений на майно боржника. Постанова надійшла на адресу ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 25 жовтня 2010 рок.
Відповідно до статей 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження виключно на підставі виконавчого документа, вимоги до якого визначені законом.
Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, визнання боржником претензії є способом досудового регулювання господарського спору, що врегульовано розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України, який визначає, зокрема, порядок пред'явлення претензії, порядок і строки розгляду претензії, повідомлення заявника про результати розгляду претензії шляхом надання відповіді на претензію. Вказаним Кодексом також визначено, що у разі незгоди між сторонами та неможливості досудового врегулювання спору зазначений спір підлягає вирішенню в судовому порядку відповідно до цього Кодексу.
Колегія судді вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до законного та обґрунтованого висновку про те, що відповідь про визнання претензії, по якій відкрито виконавче провадження, не є виконавчим документом в розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», який підлягає виконанню в примусовому порядку шляхом подання його до відповідного відділу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, третя особа - Селидівська виправна колонія № 82 про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко