"25" березня 2013 р. м. Київ К-26094/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представників позивача Пономарьової Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010
у справі №2а-603/09/2670
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Ай Україна»
про стягнення податкової заборгованості, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.07.2009 позов ДПІ у Шевченківському районі м.Києва задоволено. Стягнуто з ТОВ «Ес Ті Ай Україна» на користь держбюджету суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 200294,63 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.07.2009 скасовано, прийнято нове рішення, про відмову в позові.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідно до пп.4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181-ІІІ) платник податків ТОВ «Ес Ті Ай Україна» подав податкові декларації з податку на додану вартість за березень - жовтень 2008 року, в яких самостійно обчислив суму податкових зобов'язань. Узгоджена сума податкових зобов'язань не була погашена відповідачем у визначений законом строк, у зв'язку з чим виник податковий борг у розмірі 200294,63 грн.
На підтвердження своїх доводів позивачем було надано належним чином завіренні копії уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань відповідача з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період жовтень - грудень 2007 року, які підписані директором та головним бухгалтером і скріплені печаткою ТОВ «Ес Ті Ай Україна».
Згідно пп. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію контролюючого органу.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
З огляду на викладене у позивача були відсутні підстави для невизнання такої податкової декларації на підставі ч.5 пп. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ.
Посилання відповідача, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період жовтень - грудень 2007 року є підробленими і не подавалися відповідачем до податкового органу, судом першої інстанції відхилені, оскільки жодним чином не підтверджені.
Постановою від 14.05.2008 Генеральному директору відповідача Яблонському О.В. відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо факту підробки документів.
Відповідно до п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 28.04.1999р., №264/3557, (далі -Інструкція № 17), відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. Також згідно п.3.1.12 Інструкції № 17 у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань або громадяни зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ. Дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів замість викрадених, загублених видається на загальних підставах після подання заяви про крадіжку, втрату, а також після опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених печаток і штампів.
Однак доказів вчинення відповідачем відповідних дій у випадку підробки, втрати або крадіжки печатки або оскарження Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.05.2008 суду не надано.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що призначення в справі почеркознавчої та технічної судової експертизи є недоцільним та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (главою 1 «Апеляційне провадження»).
Виходячи із приписів п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив правильності встановлених судом першої інстанції обставин та їх правової оцінки, дотримання судом норм матеріального та процесуального права, не дослідив доводів сторін та постановив рішення без встановлення обставин у справі, які б мали бути підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, без зазначення мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
Приймаючи нову постанову про відмову у позові суд апеляційної інстанції, обмежився лише констатацією факту не призначення судом першої інстанції експертизи щодо встановлення підроблення підпису директора відповідача та печатки, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду, однак цього недостатньо для висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук