"20" березня 2013 р. м. Київ К-16949/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Ритова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року
у справі № 2-27/9570-2008А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим
про скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, першої та другої податкових вимог, -
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2004 року № 0005732303, рішення про застосування фінансових санкцій від 31 серпня 2004 року № 0005742303, рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим від 18 квітня 2005 року № 99 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, першу податкову вимогу від 25 січня 2005 року № 1/75 та другу податкову вимогу від 09 березня 2005 року № 2/398 (в редакції уточнень позовних вимог від 30 березня 2009 року).
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим № 0005732303 від 31 серпня 2004 року в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 215,00 грн. як податкового зобов'язання. Скасовано рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим № 99 від 18 квітня 2005 року про стягнення коштів та продаж інших активів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, першу податкову вимогу від 25 січня 2005 року № 1/75 на суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 6315,00 грн. та другу податкову вимогу від 09 березня 2005 року № 2/398 на суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 6315,00 грн. В частині скасування рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим № 0005742303 від 31 серпня 2004 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 6100,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005732303 від 31 серпня 2004 року на суму 215,00 грн. у позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 1,70 грн. судового збору. Повернуто з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Ялті АР Крим провела перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці - кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої було складено акт № 000131 від 21 серпня 2004 року.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у непроведенні розрахункової операції на суму покупки 43,00 грн. (цигарки «Мальборо лайт» за ціною 8,00 грн., пляшка вина «Масандра Мускат» зав ціною 35,00 грн.) через реєстратор розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа на вказану суму; частини 6 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягало у реалізації алкогольних та тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами; статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», яке полягало у відсутності на місці торгівлі завірених виробником або імпортером копій діючих декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються в такому місці; абзацу 12 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», частин 17, 24 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», пунктів 12, 25 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 218, які полягали у здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вище максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
31 серпня 2004 року ДПІ у м. Ялті АР Крим прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005732303, яким відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначила суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 215,00 грн.
31 серпня 2004 року ДПІ у м. Ялті АР Крим прийняла рішення про застосування фінансових санкцій № 0005742303, яким на підставі абзаців 5, 12 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6100,00 грн., з яких: 1700,00 грн. - за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, 1700,00 грн. - за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, 1700,00 грн. - за відсутність у місці торгівлі завірених виробником або імпортером копій діючих декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються в такому місці, 1000,00 грн. - за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вище максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факти порушені позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», абзацу 12 статті 1 , частини 6 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», пунктів 12, 25 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 218, зафіксовані у акті перевірки, є доведеними, з огляду на що притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є правомірним. Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суд виходив з того, що штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не є податками та іншими обов'язковими платежами в розумінні чинного законодавства, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення позивачу штрафних санкцій саме як податкового зобов'язання є неправомірним та, як наслідок, поширення на позивача процедури стягнення таких санкцій як податкового боргу, визначеної Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідальність за вказані порушення встановлена абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», відповідно до якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за здійснення оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Згідно статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі такими товарами на видному місці повинні бути розміщені засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, що були подані їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України.
Відповідальність за вказані порушення встановлена абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», відповідно до якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності або сертифіката про визнання до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої для реалізації партії товарів, але не менше 1700,00 гривень.
Статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари подається відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України у формі, спільно визначеній цими органами за погодженням з Комітетом Верховної Ради України, який відповідає за проведення податкової політики. У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари, що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари, що імпортуються ним в Україну, а також про дату, з якої запроваджуються встановлені у декларації максимальні роздрібні ціни
Відповідальність за вказані порушення встановлена абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», відповідно до якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000,00 гривень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів на спростування обставин щодо порушення вказаних вище вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» позивачем не надано, з урахуванням того, що судом першої інстанції матеріали справи були направлені до Прокуратури АР Крим з метою проведення перевірки щодо доводів позивача про створення посадовими особами податкового органу фіктивних доказів, за результатами якої постановою від 07 березня 2006 року у порушенні кримінальної справи було відмовлено на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України з підстав того, що вказані обставини спростовуються даними перевірки та нічим не підтверджується.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», оспорюваним рішенням від 31 серпня 2004 року № 0005742303.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, а саме: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Статтею 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
З огляду на встановлений судами факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інтонацій про обов'язок позивача використовувати реєстратор розрахункових операцій та, як наслідок, наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 31 серпня 2004 року № 0005732303
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна