"08" квітня 2013 р. м. Київ К-8753/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представника позивача Бессараба Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Суми
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009
у справі №АС10/413-07
за позовом Дочірнього підприємства «Автоінвестстрой-Суми» Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС»
до Державної податкової інспекції у м.Суми
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Сумської області від 27.08.2009 в задоволенні позову ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС» «Автоінвестстрой - Суми» про скасування рішення ДПІ у м.Суми №0000032305/0/1973 від 15.01.2007 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 постанову Господарського суду Сумської області від 27.08.2009 задоволено, прийнято нове рішення про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми №0000032305/0/1973 від 15.01.2007.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт №8038/235/30845637/136 від 25.12.2006.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1, абз.2 п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України №168/97-ВР), внаслідок чого занижено податкові зобов'язання на 28817,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032305/0/1973 від 15.01.2007, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43225,50 грн., у т.ч. основний платіж - 28817 грн. та штрафні (фінансові) санкції 14408,50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем здійснювалась комісійна торгівля автомобілями відповідно до договорів комісії №БМ/К 009-20 від 05.03.2003 з ТОВ «Бета-М» та №АМ/К 009-41 від 30.09.2004 з ТОВ «АІС-моторс», за умовами яких позивач, як комісіонер, отримує комісійну винагороду у розмірі 0,6% від вартості реалізованого товару (машин) з урахуванням податку на додану вартість.
Крім того, зазначеними договорами комісії (п.2.1) сторони визначили, що позивачу будуть відшкодовуватися певні витрати по виконанню покладених на нього обов'язків, а саме: вартість товару, витрати по вантажно-розвантажувальним роботам, витрати по супроводженню та охороні товару, витрати на зберігання товару, витрати по охороні складів, площадок та офісу, витрати по рекламі товару, витрати по доукомплектації та передпродажній підготовці, витрати, пов'язані з придбанням та установкою табличок під номерні знаки та транзитні номери, витрати, пов'язані з виплатою комерційному банку винагороди, при реалізації товару у кредит.
Для виконання своїх обов'язків передбачених договорами комісії позивач від свого імені та за власний рахунок придбає вказані товари (послуги), а в подальшому, відшкодовує такі витрати за рахунок комітента за умови їх підтвердження відповідним звітом.
Положеннями п. 4.7 ст. 4 Закону України №168/97-ВР передбачено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Судом апеляційної інстанції встановлено, та не заперечується відповідачем, що порушень у податковому обліку при продажу товару (автомобілів) в рамках договору комісії не встановлено.
Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування визначено операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Пунктом 4.1 ст.4 цього ж Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Статтею 1024 ЦК України передбачено право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що чинним законодавством розмежовується витрати комісіонера по виконанню договору та комісійна винагорода, тобто у даному випадку витрати комісіонера по виконанню договору не можуть бути базою для оподаткування податком на додану вартість.
Зазначені обставини підтверджено дослідженим судом апеляційної інстанції висновком судово-економічної експертизи №2157 від 19.04.2006.
Частиною другою ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Суми залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук