15 квітня 2013 року Справа № 30/17-4960-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О.
за участю представників:
від прокуратури:Гудименко Ю.В., посв. №014715 від 21.01.2013р.;
від позивача:Каленська М.А., дов. №273 від 01.02.2013р.
від відповідача:Крулько В.І., дов. б/н від 21.02.2013р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуЗаступника прокурора Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. (складена 07.12.2012р.)
у справі господарського суду№30/17-4960-2011 Одеської області
за позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство"
простягнення збитків в сумі 24 301 111,93 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. (складене 27.02.2012р.) у справі №30/17-4960-2011 позовну заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство" на користь Аграрного фонду збитки у сумі 24 301111,93грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. (складена 07.12.2012р.) у справі №30/17-4960-2011 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Заступник прокурора Одеської області з прийнятою постановою апеляційного господарського суду не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. (складена 07.12.2012р.) у справі №30/17-4960-2011 - скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. (складене 27.02.2012р.) у справі №30/17-4960-2011 - залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з відпусткою судді Плюшко І.А., було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 30/17-4960-2011 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. № 08.03-04/326.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.04.2013р. №02-05/346 у зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці, для розгляду справи №30/17-4960-2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В., судді - Акулова Н.В., Євсіков О.О.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 15.04.2013р. з'явився прокурор, який підтримав вимоги касаційної скарги, та представники позивача та відповідача, які заперечували проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.07.2007р. між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №07\2007-1а, відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язався передати на зберігання зерновому складу зерно продовольчої пшениці (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768-2004, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання протягом строку, визначеного у договорі, повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору кількісні та якісні показники зерна поклажодавця, що передається на зберігання зерновому складу, засвідчується відповідними складськими документами, виписаними на момент переходу відповідної кількості зерна у власність поклажодавця та посвідченням про якість зерна.
Апеляційний господарський суд зазначив, що місцевим господарським судом на підставі копій складських квитанцій на зерно встановлено, що зерновий склад відповідно до умов договору має зберігати зерно передане йому поклажодавцем, а саме: за складською квитанцією №245 від 18.09.2008р. 800т пшениці 4 класу урожаю 2008р., за складською квитанцією №580 від 04.09.2007р. 28т 415 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №590 від 04.09.2007р. 100т пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №609 від 08.10.2007р. 700т пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №616 від 16.10.2007р. 500т пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №657 від 05.11.2007р. 1 000т пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №677 від 19.11.2007р. 1 500т пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №680 від 22.11.2007р. 2 000т пшениці 4 класу урожаю 2997р., за складською квитанцією №685 від 22.11.2007р. 2 500т пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №28 від 15.05.2008р. 240т пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №29 від 16.05.2008р. 201т 400 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №30 від 17.05.2008р. 186т 980 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №236 від 12.09.2008р. 1 800т пшениці 5 класу урожаю 2008р., за складською квитанцією №672 від 15.11.2007р. 1 000т пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №31 від 18.05.2008р. 281т 840 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №587 від 04.09.2007р. 500т пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №589 від 04.09.2007р. 802т 140 кг пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №943 від 01.12.2010р. 3 720т 015 кг пшениці м'якої 3 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №8346 від 28.12.2009р. 2т 024 кг пшениці 5 класу урожаю 2007р.
Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до приписів п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55, визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Так, апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи, на які посилався місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги, дійшов до правомірного висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення на підставі недопустимих доказів, оскільки останні не відповідають вищезазначеним нормам щодо засвідчення копій.
Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційною інстанцією вірно зазначено, що в актах перевірки від 18.08.2010р., від 02.09.2011р., від 13.02.2012р. відсутні відомості щодо застосування відповідних засобів та приборів вимірювання при здійсненні зазначених перевірок, нестачу зерна було встановлено шляхом проведення лише візуального огляду.
Крім того, апеляційним господарським судом прийнята до уваги довідка контрольно-ревізійної служби від 13.02.2012р. про результати перевірки наявності інтервенційного фонду по бухгалтерському обліку ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" станом на 13.02.2012р., відповідно до якої підтвердити наявність зерна інтервенційного фонду урожаю 2007 року станом на 13.02.2012р. по бухгалтерському обліку ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" не має можливості в зв'язку з вилученням Службою безпеки України підтверджуючих документів.
Також апеляційною інстанцією з урахуванням положень п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вірно зазначено, що місцевий господарський суд повинен був витребувати оригінали поданих документів, оскільки Товариство з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство" не визнає надані позивачем копії документів.
Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Приписами ст. 1117 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. (складена 07.12.2012р.) у справі №30/17-4960-2011 відсутні.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. (складена 07.12.2012р.) у справі №30/17-4960-2011 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Н.В. Акулова
Суддя О.О. Євсіков