09 квітня 2013 року Справа № 5023/3693/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачаРадченко Є.В. - довіреність від 03.01.2013 р.
третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
на постановувід 06.12.2012 р. Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 5023/3693/12 господарського суду Харківської області
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5
до Харківської міської ради
треті особи- ОСОБА_6 - Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області - Відділ Державної казначейської служби у Червонозаводському районі м. Харкова - Управління Держкомзему у м. Харкові
простягнення 296 976,90 грн.
У серпні 2012 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, за участю третіх осіб: ФОП ОСОБА_6, Відділу Державної казначейської служби у Червонозаводському районі м. Харкова та Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про стягнення з Харківської міської ради безпідставно отриманих коштів у сумі 296 976,90 грн., посилаючись на приписи статей 377, 1212 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 120 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2005 р. між ФОП ОСОБА_5 та Харківською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій розміщені належні позивачу на праві власності об'єкти нерухомого майна, строком до 01.11.2029 року.
18.05.2006 р. між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель, у зв'язку з чим позивач вважав, що договір оренди землі припинився з моменту продажу нерухомого майна. Проте, з липня 2006 р. по вересень 2009 р. ФОП ОСОБА_5 продовжував сплачувати орендну плату за землю за договором від 01.07.2005 р. на рахунок Харківської міської ради у розмірі 296 976,90 грн., які на думку позивача, в силу статті 1212 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню, як безпідставно отримані з огляду на припинення договору оренди землі у зв'язку з продажем нерухомого майна 18.05.2006 р.
У відзиві на позовну заяву Харківська міська рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що рішенням міської ради від 20.06.2008 р. № 164/08 ФОП ОСОБА_5 було припинено право користування земельною ділянкою та визначено, що договір оренди землі від 01.06.2005 р. вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - ФОП ОСОБА_6, який так і не був укладений.
Крім того, відповідач зазначав, що ФОП ОСОБА_5 не було дотримано визначеного законодавством порядку припинення договірних правовідносин щодо оренди земельної ділянки, а згідно листа управління Держкомзему у м. Харкові від 04.07.2012 р. № 4024/08 станом на 04.07.2012 р. в управлінні обліковується договір оренди землі від 01.06.2005 р. № 8890/05 за ФОП ОСОБА_5, що свідчить про наявність підстав для сплати орендної лати за землю на підставі цього договору.
У заяві від 20.09.2012 р. Харківська міська рада просила господарський суд Харківської області відповідно до статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України застосувати строк позовної давності про стягнення коштів та відмовити у задоволенні позову (том 1 а.с. 144-145).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Держкомзему у м. Харкові.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2012 р. замінено Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником - Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2012 р. (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог зазначивши, що позивачем не надано доказів припинення договору оренди землі від 01.06.2005 р. відповідно до вимог законодавства, натомість обставини справи свідчать про дійсність вказаного договору, у зв'язку з чим підстави для повернення грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні.
При цьому, судом було зазначено, що посилання на судове рішення у справі № 5023/4081/11 не можуть прийматися до уваги, оскільки висновок суду у цій справі є оціночним судженням суду, а не самим встановленим фактом, в силу вимог законодавства.
Разом з цим, судом першої інстанції було зазначено про закінчення строку позовної давності та наявності підстав для застосування наслідків такого пропуску.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_5 Харківський апеляційний господарський суд (судді: Черленяк М.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 06.12.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з Харківської міської ради безпідставно отримані грошові кошти у сумі 296 976,90 грн., обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", оскільки як встановлено вказаними нормами у разі відчуження до набувача нерухомого майна переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Крім того, скаржник зазначив щодо помилковості висновків судів стосовно застосування строків позовної давності вказуючи на те, що вказаний строк позивачем пропущено не було, а також зазначаючи про те, що судами встановлене відсутність порушення прав позивача та одночасно застосовано строк позовної давності.
У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада просила відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін вказуючи на обґрунтованість висновків судів, зокрема щодо того, що положення частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", якою визначені підстави припинення договору оренди землі, в редакції Закону від 05.11.2009 р. не можуть бути застосовані до подій, які мали місце в минулому, а вказаний Закон України "Про оренду землі" в редакції від 20.12.2005 р., яка діяла на момент укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна від 18.05.2006 р. не передбачав правових підстав вважати автоматичне припинення дії договору оренди землі у зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди на підставі договору купівлі - продажу.
Харківська міська рада зазначала у відзиві на касаційну скаргу про ненадання позивачем доказів повернення земельної ділянки та недоведеність посилань на відсутність у орендаря підстав для сплати коштів за земельну ділянку.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.06.2005 р. між Харківською міською радою (орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований в державному реєстрі за номером № 8890/05, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно із пунктом 3 договору на земельній ділянці знаходяться: нежитлові будівлі літ. А-1, Б-2, В-1, Д-1, Г-1, які належать орендарю на праві приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури.
Договір укладено строком до 01.11.2029 року (пункт 8 договору оренди).
Умовами договору встановлений розмір орендної плати, який становить в місяць за земельну ділянку: 2005 р. - 3916,15 грн.; 2006 р. - 5098,39 грн.; 2007 р. - 7388,97 грн.; 2008 р. - 7647,58 грн.; 2009 р. - 9056,69 грн.
18.05.2006 р. між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ФОП ОСОБА_6 (покупець) були продані об'єкти нерухомого майна, розташовані на орендованій продавцем земельній ділянці.
20.06.2008 р. Харківською міською радою прийняте рішення № 164/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким припинено СПД ФО ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою площею 0,1863 га по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою (лист від 30.05.2008 р. № б/н). Договір оренди землі, реєстраційний номер № 8890/05 від 01.06.2005 р. вирішено вважати таким, що припинив дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - ФОП ОСОБА_6 (пункт 41.2 додатку до рішення 2) (том 1 а.с. 95-96).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_5 про стягнення з Харківської міської ради безпідставно отриманих коштів у сумі 296 976,90 грн., які сплачені в якості орендної плати за договором оренди землі від 01.06.2005 р., у зв'язку з припиненням його дії внаслідок укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна від 18.05.2006 р., посилаючись на приписи статей 377, 1212 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 120 Земельного кодексу України.
Положення статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.
До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.
За приписами статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі - продажу від 18.05.2006 р.) при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі - продажу від 18.05.2006 р.) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України. Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачений статтею 116 вказаного Кодексу, якою встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтями 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки. Обов'язковою умовою передачі у власність чи користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до рішення Харківської міської ради № 164/08 від 20.06.2008 р. припинено СПД ФО ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою площею 0,1863 га по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою, а також визначено, що договір оренди землі, реєстраційний номер № 8890/05 від 01.06.2005 р. вирішено вважати таким, що припинив дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - ФОП ОСОБА_6
Проте, новим землекористувачем ФОП ОСОБА_6 договір оренди земельної ділянки укладений не був.
При цьому, як встановлено судами, вказане рішення органу місцевого самоврядування не скасоване та не оскаржено, а відтак суди дійшли висновку, що сторонами було погоджено наявність умов для припинення договору оренди землі з ФОП ОСОБА_5 з моменту укладення нового договору оренди землі з ФОП ОСОБА_6
Крім того, відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом 38 договору оренди землі від 01.06.2005 р. сторонами було передбачено, що дія договору припиняється у разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) придбання орендарем земельної ділянки у власність; в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; г) ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Пунктами 38, 39 договору оренди землі сторонами обумовлений порядок, підстави та умови припинення дії договору шляхом його розірвання.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.
Згідно з пунктом 40 договору оренди землі, перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди землі з новим власником будинків та споруд.
Проте, як встановлено судами під час розгляду справи договір оренди земельної ділянки від 01.06.2005 р. про розірвання якого просив позивач у листі від 30.05.2008 р. № б/н та про припинення якого міською радою було прийняте рішення від 20.06.2008 р. № 164/08, не був розірваний з огляду на недотримання умови, визначеної у цьому рішенні органу місцевого самоврядування щодо припинення договору оренди землі з ФОП ОСОБА_5 з моменту укладення нового договору оренди землі з новим власником нерухомого майна - ФОП ОСОБА_6
Крім того, відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній як на момент укладення договору купівлі - продажу, так і на момент звернення до суду) у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Пунктом 31 договору оренди землі від 01.06.2005 р. встановлені обов'язки орендаря та передбачено, зокрема, що при передачі земельної ділянки, орендарю до підписання акта прийому - передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, у тому числі усунути недоліки, вказані орендодавцем (підпункт з) пункту 31 договору оренди землі).
Підпунктом ї) пункту 31 договору оренди землі передбачено, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановивши відсутність порушеного права у особи, яка звернулася за захистом такого права, судам слід відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав відсутності порушеного права, а не через пропуск позивачем строку позовної давності. Проте, вказане не є підставою для скасування судових рішень у даній справі, з огляду на встановлення судами обставин щодо відсутності у позивача порушеного права.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Беручи до уваги викладене судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами справи та такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 р. у справі № 5023/3693/12 та рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач