02 квітня 2013 року Справа № 21/004-12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Бакуліної С.В., Данилової Т.Б., Малетича М.М., Панової І.Ю.
розглянувши заявуОСОБА_6
про перегляд Верховним Судом України
постанови у справі за позовом до про Вищого господарського суду України від 21.11.2012 № 21/004-12 ОСОБА_6 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП", 2. Васильківської районної державної адміністрації Київської області визнання недійсними рішень, відміну та скасування державної реєстрації
Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012, провадження у справі № 21/004-12 в частині вимог про визнання недійсними рішень установчих зборів ТОВ "Київхімременерго-БЛП" від 25.04.2009 року, оформлених протоколом б/н від 25.04.2009 року, та скасування установчих документів ТОВ "Київхімременерго-БЛП" припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 та рішення господарського суду Київської області від 23.04.2012 залишено без змін.
ОСОБА_6 звернувся з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012, у якій просить скасувати дану постанову та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2010 у справі № 8/210/09, від 04.10.2010 у справі №6/673 та постанову Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі №11/43, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Як вбачається зі змісту постанови від 21.11.2012 у справі №21/004-12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суду України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними рішень установчих зборів товариства від 11.02.2009 та від 24.04.2009, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не довів факту порушення спірним рішенням його прав та законних інтересів; порядок скликання та проведення загальних зборів товариства відбувся без порушення вимог законодавства, а саме: акціонери були належним чином повідомлені про час, місце та порядок денний загальних зборів; загальні збори акціонерів проведені за наявності кворуму; рішення прийняті загальними зборами стосуються лише питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів товариства та не включають питань зміни статутного капіталу. Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення установчих зборів від 25.04.2009 та скасування установчих документів товариства, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження у справі, оскільки позивач не є учасником (засновником) товариства, а тому спір, за своєю природою, не є корпоративним з огляду на його суб'єктивний склад, а вимога про скасування установчих документів товариства, яка за своєю правовою природою є похідною від вимоги про визнання недійсним рішень установчих зборів товариства від 25.04.2009, що в силу вимог статей 1, 12 ГПК України не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Приймаючи постанову від 04.03.2010 у справі №8/210/09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів товариства, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено порушення відповідачем: 45- денного строку для повідомлення позивача-2 про проведення загальних зборів 16.04.2009 у зв'язку з надісланням повідомлення на його адресу лише 10.03.2009; порядку скликання загальних зборів та перенесення відповідачем часу реєстрації учасників зборів (зазначеного в повідомленні про проведення зборів), що позбавило позивача-2 можливості зареєструватися при прибутті на місце проведення зборів у встановлений у повідомленні час; а також з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення прав і законних інтересів позивачів внаслідок допущених відповідачем порушень.
У постанові від 04.10.2010 у справі №6/673, на яку також посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів, визнання недійним статуту та скасування державної реєстрації змін до статуту з огляду на невідповідність положень статуту вимогам чинного законодавства, а саме: стаття 7 статуту відповідача-1, яка визначає виключну компетенцію загальних зборів акціонерів банку, не містить норми щодо затвердження положень про виконавчий орган банку; абзацом 4 частини третьої статті 9 статуту відповідача-1 затвердження положення про правління банку віднесено до компетенції наглядової ради банку (всупереч пункту 9 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства"), що позбавляє позивача, як акціонера банку, права, передбаченого пунктом 1 частиною першою статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" на участь в управлінні акціонерним товариством.
Таким чином зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що до судових рішень, на які в заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки згідно з пунктом 1 рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "найвищий судовий орган", "вищий судовий орган", "касаційне оскарження", які містяться у статтях 125, 129 Конституції України, визначення у частині другій статті 125 Конституції України Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 11/43.
Відтак, відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи № 21/004-12 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяТ. Козир
Судді: С.Бакуліна
Т.Данилова
М. Малетич
І. Панова