"18" січня 2013 р. справа № 2а-2326/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області
на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 липня 2011 року
у справі № 2а-2326/2011
за позовом прокурора Михайлівського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області
про зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
У липні 2011 року прокурор Михайлівського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1 звернувся у Михайлівський районний суд Запорізької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 січня 2011 року по день винесення рішення, з урахуванням проведених виплат.
Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01 січня 2011 року по 18 червня 201 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована не урегульованістю на законодавчому рівні механізму виплати підвищення до пенсії дітям війни та відсутністю фінансування даного виду видатків.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Судом першої інстанції з'ясовано, матеріалами справи підтверджено і відповідачем у справі не заперечується, що позивач по цій справі має статус «дитини війни» та відповідно користується правом на отримання пільг і державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є розмір виплати позивачу, як «дитині війни», підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
При цьому, суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини справи та правильно проаналізувавши чинне законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 і від 22 травня 2008 року №10 щодо визнання неконституційним положень Законів України Про Держаний бюджет України на 2007-2008 рік, які стосуються доплат до пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дійшов обґрунтованого висновку про пріоритетність застосування до спірних правовідносинах положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Суд апеляційної інстанції з наведеними висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки основною нормативною базою, якою регулюється питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України від 18 листопада 2004 року №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» та інші акти міжнародного та національного законодавства, якими передбачено ряд пільг, допомоги та гарантій особам, на яких поширюється їх дія, зокрема, визначено розміри виплати щомісячного підвищення до пенсії.
Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтування суду першої інстанції у вищенаведеній частині такими, що відповідають нормам матеріального права.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за неможливе залишити рішення суду першої інстанції в силі щодо задоволення вимог позивача про захист його прав за період з 01 січня 2011 року по 13 січня 2011 року, оскільки судом безпідставно не були застосовані до спірних правовідносин наслідки пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 14 липня 2011 року (а.с.1-2) та не подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин для поновлення такого строку.
Пункт 2 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суд під час прийняття постанови вирішувати чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. До таких обставин відноситься пропущення строку звернення до суду, що відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин у справі суд повинен визначити і перевірити (пункт 4 частини першої статті 7, частина четверта статті 11, частина п'ята статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Всупереч наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції не з'ясував причини пропуску позивачем строку звернення до суду, доведеність їх поважності та безпідставно задовольнив його вимоги за період поза межами шестимісячного процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права позивача на позов та запобігає постійному збереженню стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, і поважних причин пропуску такого строку не вбачається, тому його вимоги про донарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 01 січня 2011 року по 13 січня 2011 року включно - залишаються без розгляду.
Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині захисту його прав в межах визначеного Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, тобто за період починаючи з 14 січня 2011 року по 18 червня 2011 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись статтею 197, частиною 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтями 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області - задовольнити частково.
Постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 липня 2011 року - скасувати.
Позов прокурора Михайлівського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 у повному обсязі підвищення пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 14 січня 2011 року по 18 червня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 14 січня 2011 року по 18 червня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Позовні вимоги за період з 01 січня 2011 року по 13 січня 2011 року - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим