"18" січня 2013 р. справа № 2а-2085/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2011 року
у справі № 2а-2085/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
про зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся у Бобринецький районний суд Кіровоградської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії відповідача, зобов'язано останнього здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована не урегульованістю на законодавчому рівні механізму виплати підвищення до пенсії дітям війни та відсутністю фінансування даного виду видатків.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Судом першої інстанції з'ясовано, матеріалами справи підтверджено і відповідачем у справі не заперечується, що позивач по цій справі має статус «дитини війни» та відповідно користується правом на отримання пільг і державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є розмір виплати позивачу, як «дитині війни», підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
При цьому, суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини справи та правильно проаналізувавши чинне законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 щодо визнання неконституційним положень Законів України Про Держаний бюджет України на 2007-2008 рік, які стосуються доплат до пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дійшов обґрунтованого висновку про пріоритетність застосування до спірних правовідносинах положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Суд апеляційної інстанції з наведеними висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки основною нормативною базою, якою регулюється питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України від 18 листопада 2004 року №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» та інші акти міжнародного та національного законодавства, якими передбачено ряд пільг, допомоги та гарантій особам, на яких поширюється їх дія, зокрема, визначено розміри виплати щомісячного підвищення до пенсії.
Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтування суду першої інстанції у вищенаведеній частині такими, що відповідають нормам матеріального права.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за неможливе залишити рішення суду першої інстанції в силі щодо задоволення вимог позивача про захист його прав за періоди з 01 жовтня 2010 року по 20 жовтня 2011 року, оскільки судом безпідставно не були застосовані до спірних правовідносин наслідки пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 21 квітня 2011 року (а.с.2-3) та просив відновити пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату пенсії. Проте, позивач не обґрунтував причини пропуску ним строку звернення до суду та не надав доказів про їх поважність.
Пункт 2 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суд під час прийняття постанови вирішувати чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. До таких обставин відноситься пропущення строку звернення до суду, що відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин у справі суд повинен визначити і перевірити (пункт 4 частини першої статті 7, частина четверта статті 11, частина п'ята статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Всупереч наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції не з'ясував причини пропуску позивачем строку звернення до суду, доведеність їх поважності та безпідставно задовольнив його вимоги за період поза межами шестимісячного процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права позивача на позов та запобігає постійному збереженню стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, і поважних причин пропуску такого строку не вбачається, тому його вимоги про донарахування та виплату підвищення до пенсії за період за період з 01 жовтня 2010 року по 20 жовтня 2011 року включно - залишаються без розгляду.
Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині захисту його прав в межах визначеного Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, тобто за період починаючи з 21 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року.
Також судом першої інстанції помилково застосовано норму процесуального права в частині розподілу судових витрат.
Так, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись частиною 1 статті 94, статтею 197, частиною 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтями 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2011 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 у повному обсязі підвищення пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 21 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 21 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Позовні вимоги за період з 01 жовтня 2010 року по 20 жовтня 2011 року - залишити без розгляду.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 03 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим