"15" лютого 2013 р. справа № 2а-5873/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційні скарги ОСОБА_1, управління Пенсійного фонду України в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Амур-Ніжньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2011 року
у справі № 2а-5873/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача, зобов'язання останнього здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 квітня 2011 року по 01 жовтня 2011 року і в подальшому.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30 відсотків розміру мінімальної пенсії за віком, але всупереч вказаним нормам відповідач не нарахував та не виплатив позивачу вищезазначену надбавку до пенсії.
Постановою Амур-Ніжньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 24 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
При цьому суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні частини позовних вимог щодо визначення кінцевої дати.
Так, Згідно статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51. 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 6 липня 2011 року №745 у відповідності до пункту 6 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривень. Вказана постанова набрала чинності 23 липня 2011 року.
Отже, період за який частково задовольняються позовні вимоги підлягає обмеженню кінцевою датою 22 липня 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалиВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, управління Пенсійного фонду України в Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Ніжньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим