Справа № 1-87/12
ПР. №1-22/13
12 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Кірєєва Р.В.
при секретарях Кицюк Л.П., Огірко Т.Ю., Майоренко Я.М.,
Шалапуда В.П.,
за участі прокурорів Янішевської О.В., Суховетрук І.І., Захаричевої О.О.,
Болховітінова С.В., Харченка В.М., Балакірєва М.С., Зінченко О.Г., Байдюк Д.А.,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою юридичною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх доньку 2008 року народження та сина 2010 року народження, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 305 ч. 3 та ст. 15 ч. 2, ст. 307 ч. 3 КК України, клопотання захисника про направлення справи на додаткове розслідування,-
В провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 305 ч. 3 та ст. 15 ч. 2, ст. 307 ч. 3 КК України.
В судовому засіданні 12 квітня 2013 року захисник ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про направлення справи для організації проведення додаткового розслідування до слідчого відділу УСБ України у м. Києві, посилаючись при цьому на те, що досудове слідство у справі проведено з порушенням встановленого законом порядку - однобічно, неповно та упереджено, що суперечить ст. 22 КПК України 1960 року.
При цьому захисник стверджує, що пред'явлене у справі обвинувачення є неконкретним, як під час проведення досудового розслідування, так і в ході судового слідства не встановлено час, місце скоєння злочинів, що інкримінуються підсудному та не встановлено особу, за попередньою змовою з якою, на думку слідства, діяв підсудний.
Окрім того, захисник зазначив, що постанова суду про надання судового доручення органом досудового слідства виконана не була і усунути ці недоліки в ході судового слідства неможливо.
Захисник зазначає, що для інкримінування підсудному ОСОБА_9 вчинення ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305 і ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, не було і не має правових підстав враховуючи відсутність необхідних елементів складів вказаних злочинів, наявність яких є обов'язковою для можливості кваліфікації дій підсудного ОСОБА_9 за зазначеними статтями КК України.
Захисник ОСОБА_8 клопотання підтримав повністю та просить його задовольнити, зазначивши при цьому, що пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення є неконкретним, а всі обставини обвинувачення - не встановлені.
Підсудний ОСОБА_9 клопотання захисника підтримав повністю, зазначивши при цьому, що нез'ясованими залишились всі обставини справи, що робить неможливим вирішення справи в суді.
Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечив повністю, зазначивши при цьому, що у справі достатньо доказів, які підтверджують вину підсудного у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються та вважає незрозумілим, яким чином на даний час можливо встановити особу на ім'я ОСОБА_11.
Заслухавши думку захисників та підсудного, які клопотання підтримали, прокурора, який проти задоволення клопотання заперечив, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, виходячи з наступного.
Згідно ст. 281 КПК України 1960 року кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22,64 КПК України 1960 року не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).
Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуального провадження були неправильно застосовані норми кримінально - процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотним порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, винести законне та обґрунтоване рішення.
Органами досудового слідства ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він своїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб, перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - смолу канабісу (гашиш) в особливо великих розмірах, загальною масою 1757,94г., чим вчинив контрабанду наркотичних засобів, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 305 КК України.
При цьому, згідно пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення, останній у липні 2011 року, за невстановлених досудовим слідством обставин та у невстановленому досудовим слідством місці, вступив у попередню змову з невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_11» з метою контрабандного переміщення на територію України, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - смоли канабісу (гашишу) та, згідно попередньої домовленості з невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_11», ОСОБА_9 повинен був отримати у м. Києві міжнародне експрес відправлення, яке повинно було надійти на його ім'я з Індії, з картинами, в середині яких, з метою приховання від митного контролю, мало бути приховано особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - смолу канабісу (гашиш).
Окрім того, ОСОБА_9 обвинувачується органами досудового слідства в тому, що він, за попередньою змовою групою осіб, своїми умисними діями вчинив закінчений замах на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - смолу канабісу (гашишу), загальною вагою 1757,94г., в особливо великих розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 307 КК України.
Також, відповідно до пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення, він, згідно попередньої домовленості, після отримання міжнародного експрес відправлення з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - смолою канабісу (гашишем), повинен був відправити особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - смолу канабісу (гашиш) потягом до м. Москви (Російська Федерація).
Кваліфікуючи дії ОСОБА_9 за ст. 305 ч. 3 КК України орган досудового слідства зазначив кваліфікуючу ознаку злочину, а саме вчинення контрабанди наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб та особливо кваліфікуючу ознаку злочину - вчинення контрабанди наркотичних засобів в особливо великих розмірах.
При кваліфікації дій ОСОБА_9 за ст. 15 ч. 2 та ст. 307 ч. 3 КК України орган досудового слідства вказав кваліфікуючу ознаку злочину - вчинення його за попередньою змовою групою осіб та особливо кваліфікуючу ознаку із зазначенням предмету злочину - наркотичних засобів в особливо великих розмірах.
При цьому слід зазначити, що обвинувачення ОСОБА_9 за ст. 15 ч. 2 та ст. 307 ч. 3 КК України обґрунтоване посиланням на наявність в його діях об'єктивної сторони злочину у формі замаху на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту.
Слід зазначити, що суб'єктом злочину, як передбаченого ст. 305 КК України, так і передбаченого ст. 307 КК України може бути осудна особа, яка розуміє характер і значення вчинюваних нею дій, оскільки суб'єктивна сторона вказаних злочинів характеризується прямим умислом.
Відповідно до вимог ст. 64 КПК України 1960 року при розгляді кримінальної справи у суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Відповідно до положень ст. 24 КК України умисне вчинення злочину передбачає таке ставлення особи до вчинених нею дій, коли вона усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Допитані судом свідки ствердили виявлення наркотичного засобу в картинах, адресованих підсудному, обставини виявлення та вилучення наркотичного засобу для здійснення контрольованого постачання, а також повідомили дані щодо порядку пересилання відправлень на територію України та проходження ними митних процедур.
В ході судового слідства підсудний заперечив свою вину у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються та зазначив, що особа на ім'я «ОСОБА_11» дійсно мав направити на його адресу картини як подарунок, оскільки знає, що підсудний збирає речі, що стосуються Індії, але жодних домовленостей про направлення на його адресу наркотичного засобу він не мав, перемовин не вів.
Підсудний ствердив в судовому засіданні, що написав явку з повинною під психологічним та фізичним тиском, зазначаючи при цьому, що при проведенні досудового слідства йому повідомлялось, що при визнанні вини у вчиненні злочину, що йому інкримінується, його не буде позбавлено волі.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, орган досудового слідства, обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_9 умислу на переміщення за попередньою змовою групою осіб через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах, а також на вчинення, за попередньою змовою групою осіб, закінченого замаху на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, в особливо великих розмірах, не встановив ряд обставин, які мають значення для правильного визначення суб'єктивного ставлення підсудного до вчинених ним дій.
Так, досудовим слідством не було встановлено особу на ім'я «ОСОБА_11», користувача програмного забезпечення «Скайп», з яким підсудний ОСОБА_10, згідно пред'явленого у даній справі обвинувачення, вступив в злочинну змову з метою вчинення інкримінованих йому злочинів, а також не встановлено відправника поштового відправлення з території Індії на адресу ОСОБА_9 міжнародного експрес-відправлення згідно інвойсу від 10 листопада 2011 року та авіа накладної №4860 58038359.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року доручено СВ УСБ України в м. Києві встановити вказані обставини, а постановою суду від 11 лютого 2013 року продовжено строк виконання судового доручення.
21 лютого 2013 року на адресу суду надійшла відповідь СВ УСБ України в м. Києві №51/12-1248 від 08 лютого 2013 року, до якої додано рапорт від 07 лютого 2013 року, який містить дані про те, що проведеними заходами на даний час не виявилось можливим встановити особу на ім'я «ОСОБА_11» та відправника міжнародного експрес відправлення, яке, згідно інвойсу від 10 листопада 2011 року та авіа накладної №4860 5803 8359 від 12 листопада 2011 року надійшло на ім'я ОСОБА_9 В рапорті зазначено, що у разі встановлення означених осіб, негайно буде поінформовано до Печерського районного суду м. Києва.
Між тим, в даному випадку обвинувачення ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, що йому інкримінуються, мотивоване посиланням на невстановленість досудовим слідством обставин, місця та особи, з якою ОСОБА_9 вступив в попередню змову щодо вчинення злочинів.
При цьому слід зазначити, що не встановлення ознак об'єктивної сторони злочину і, відповідно, фактичне непред'явлення особі обвинувачення у відповідній частині, суттєво обмежує його право на захист.
У відповідності зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Згідно ст.22 КПК України 1960 року слідчий не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого, який в даному випадку заперечує скоєння злочинів.
З урахуванням зазначених вимог законодавства, орган досудового слідства в рамках даної кримінальної справи зобов'язаний був належним чином встановити всі фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування за вказаними злочинами та, у випадку формулювання обвинувачення щодо наявності у ОСОБА_9 умислу на вчинення злочинів, що йому інкримінуються, встановити фактичні дані щодо вищевказаних обставин.
Згідно ст.16-1 КПК України 1960 року на суд покладена функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві слідчим органам.
Суд, в судовому засіданні, після надання доручення щодо встановлення вказаних обставин, враховуючи надану відповідь про неможливість отримання такої інформації на даний час та можливість її отримання в подальшому, позбавлений можливості з дотриманням процесуальної природи судового розгляду усунути вказані порушення вимог закону, оскільки у справі належить здійснити цілий комплекс оперативно-розшукових та слідчих дій, що суперечить процесуальній природі судового розгляду.
Отже, в даному випадку захисником наведені доводи, що свідчать про наявність обставин, які підлягають обов'язковому з'ясуванню та які свідчать про наявність істотних порушень чинного законодавства при провадженні досудового слідства, зокрема, яке регламентує право на захист, оскільки свідчать про зібрання у справі виключно доказів обвинувачення та відмову на досудовому слідстві у перевірці доводів сторони захисту, а також перекладення на обвинуваченого обов'язку доведення своєї невинуватості у вчиненні злочинів.
Враховуючи викладене, а також те, що органом досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства при проведенні досудового слідства, а саме ст.ст. 22, 64 КПК України 1960 року, надане судом доручення залишене без виконання, а тому суд приходить до висновку про те, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 305 ч. 3 та ст. 15 ч. 2 ст. 307 ч. 3 КК України, має бути направлена прокурору м. Києва, для організації проведення додаткового розслідування, що забезпечить дотримання принципу повноти та об'єктивності розгляду справи, забезпечить дотримання прав підсудного, а також спрямоване на забезпечення дотримання Конституційного права підсудного на захист.
Під час додаткового розслідування органам досудового слідства потрібно встановити особу на ім'я «ОСОБА_11», користувача програмного забезпечення «Скайп», з яким підсудний ОСОБА_9, згідно пред'явленого у даній справі обвинувачення, вступив в злочинну змову з метою вчинення інкримінованих йому злочинів та встановити відправника поштового відправлення з території Індії на адресу ОСОБА_9 міжнародним експрес відправленням згідно інвойсу від 10 листопада 2011року та авіа накладної №4860 5803 8359; у випадку необхідності - провести інші необхідні слідчі дії.
Підстав для зміни підсудному міри запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки обраний запобіжний захід в повній мірі забезпечує належну поведінку підсудного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.62,129 Конституції України, ст.16-1, 22, 64, 273, 281 КПК України 1960 року, суд,-
Клопотання захисника задовольнити.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 305 ч. 3 та ст. 15 ч. 2, ст. 307 ч. 3 КК України, - направити прокурору міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 - підписку про невиїзд з місця постійного проживання - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з дня її винесення.
Суддя Р.В. Кірєєв