"29" березня 2013 р. справа № 394/193/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2013 року по справі № 394/193/13-а
за позовом ОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області
про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати усунути порушення прав на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та виплатити таку компенсацію у відповідності до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2013 року відмовлено в поновленні строку на звернення з позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області про нарахування та виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що перешкоджають розгляду заявлених позовних вимог. На думку позивача судом першої інстанції не враховано, що відносини щодо цивільної відповідальності за ядерну шкоду крім національного законодавства регулює Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, за змістом статті 6 якої, в разі заподіяння шкоди здоров ю особа має право на її відшкодування та звернення з позовом протягом 30 років з дня ядерного інциденту. Оскільки з часу аварії на ЧАЕС минуло 26 років, то позивач має право на задоволення його вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, який визначено ст.. 99 КАС України, і підстав для поновлення цього строку не існує.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачена позивачу 23 листопада 2009 року.
Станом на час виникнення у позивача права на звернення до суду (листопад 2009 року) ст.. 99 КАС України діяла в наступній редакції: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, заявлені вимоги про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю подано до суду 28.09.2011р., тобто з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України, в редакції на час виникнення у позивача права на звернення до суду. Група інвалідності ОСОБА_1 була встановлена 06.05.2009 року (а.с.20), одноразова компенсація була виплачена 23.11.2009 року.
В обґрунтування причин поважності причин пропуску строку для звернення до суду позивач посилався на те, що відносини щодо цивільної відповідальності за ядерну шкоду крім національного законодавства регулює Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, оскільки предметом спору у справі не є вимоги про відшкодування шкоди, а вимоги про виплату одноразової компенсації, як різновиду соціальної допомоги , яка надається особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 області щодо нарахування та виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не існує.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2013 року по справі № 394/193/13-а - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк