"21" березня 2013 р. справа № 2а/0470/12202/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства « ДТЕК Павлоградвугілля»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/12202/12 за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення,-
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення відповідача №2259 від 02.08.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 738, 95 грн. Позов обґрунтований тим, що норма закону, на підставі якої застосовано до позивача фінансові санкції, втратила чинність на момент прийняття відповідачем рішення. Крім цього, позивач вказував на те, що відповідачем застосовано фінансові санкції поза межами строку, який встановлено ст..250 ГК України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована правомірністю прийнятого рішення, у зв'язку з встановленням контролюючим органом факту не своєчасного подання підприємством звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, які викладено у позові.
У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.07.2012 року посадовою особою управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області складено Акт № 316 про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України, яким встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахта «Західно-Донбаська» несвоєчасно надало відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2005 рік на ОСОБА_1, строк подачі до 01.04.2006 року, відомість надано 24.07.2012 року, чим порушено п. 4 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, п. 9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Згідно поданого звіту по ОСОБА_1 підлягали сплаті страхові внески у розмірі 97,23грн.
На підставі складено акту, в.о. начальника управлінням Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області прийнято рішення №2259 від 02.08.2012р., яким до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» застосовано фінансові санкцій у розмірі 738,95грн. за несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Правовою підставою прийняття рішення зазначено пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції Закону що діяла до 01.01.2011р.), за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи суму страхових внесків, які підлягали сплаті за відповідний звітний період (97,23грн.), кількість місяців затримки подання звіту (76 місяців), УПФУ правомірно визначено фінансові санкції у розмірі 738,95грн. (97,23грн. х 10% х 76 = 738,95грн.).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у вказаному розмірі.
Вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, позивачем не оскаржуються. В той же час, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом не враховано тих обставин, які свідчать про те, що по-перше: фінансові санкції застосовано поза межами строків, які встановлено ст..250 ГК України, по-друге: п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на час прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, втратив чинність.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, вказаним доводам позивача судом надано належну правову оцінку.
Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у спірних правовідносинах не підлягають застосування вимоги ст..250 ГК України, оскільки такі строки визначено спеціальною нормою права, а саме ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Правильними є і висновки суду першої інстанції, які зроблено з огляду на доводи позивача про те, що на час прийняття рішення про застосування фінансових санкцій втратила чинність норма права, на підставі якої його прийнято.
Так, суд першої інстанції правильно послався на вимоги абз.6 ч.7 розділу 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що вказана норма права стосується лише сум штрафів, що нараховані до 1 січня 2011 року, в той час, як спірні фінансові санкції нараховано після 01.01.2011р., а саме 02.08.2012р. Оскільки, конструкція вказаної норми права (нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року), не свідчить про те, що такі суми штрафних санкцій мають бути нараховані лише до 01.01.2011р.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.І ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвгілля» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31ьовтня 2012 року у справі №2а/0470/12202/12 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2013 р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк