"26" березня 2013 р. справа № 1170/2а-2790/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі № 1170/2а-2790/12 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, та Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень (а.с.139), просив: скасувати наказ Державної податкової служби України від 24.07.2012 року № 1427-о «Про звільнення ОСОБА_1», як неправомірний; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби; стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку середньої заробітної плати 3263, 06 грн.; стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Позов фактично обґрунтований тим, що Олександрійську ОДПІ, де позивач працював на посаді начальника, було реорганізовано шляхом перетворення в Олександрійську ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби і при цьому не відбулося скорочення посади начальника інспекції, у зв'язку з чим позивача безпідставно звільнили з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована безпідставним висновками суду першої інстанції щодо правомірності звільнення позивача, оскільки у відповідача не було жодних встановлених законом підстав для розірвання трудового договору, так як таке розірвання може мати місце лише у тому випадку, коли внаслідок реорганізації мало місце скорочення чисельності або штату працівників і посада позивача була б скорочена. Посада, яку займав позивач, не була скорочена і залишилося у структурі Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивача, згідно наказу ДПА України №1155-о від 12.07.2005р., призначено на посаду начальника Олександрійської ОДПІ.
Наказом Державної податкової служби України від 24 липня 2012 року №1427-о ОСОБА_1 звільнено з 24 липня 2012 року з посади начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області, у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, п.1 ст.40 КЗпП України.
Виіршуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з реорганізацією Олександрійської ОДПІ, внаслідок чого вказана установа була припинена як юридична особа. При цьому, суд вказав на те, що відповідачем дотримано процедури звільнення, в частині як попередження про наступне звільнення так і в частині вжиття заходів щодо працевлаштування позивача на інших посадах в новоствореній установі - Олександрійській об'єднаній державній податковій службі Кіровоградської області Державної податкової служби.
З такими висновками суду першої інстанції, в повній марі, суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Отже, з огляду на вимоги вказаної норми права та суть спірних правовідносин, правове значення для вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення особи, мають ті обставини, які свідчать про те, що в процесі ліквідації, реорганізації скорочено посаду особи, яку вона обіймала.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та постанов Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів державної податкової служби" та від 10.12.2010 р. № 1128 "Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1085", було розпочату процедуру реорганізації органів державної податкової служби в т.ч. і Олександрійської об'єднаної державної податкової служби.
Постановою КМУ №981 від 21.09.2011р. «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» постановлено, утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно з додатками 1-3.
Установити, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою.
Постановою КМУ №981 також затверджено Перелік територіальних органів Державної податкової служби, які утворюються шляхом перетворення, до яких віднесено Олександрійську ОДПІ.
Відповідно до п.1 Постанови КМУ №1074 від 20.10.2011р. «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Згідно із п.5 Постанова КМУ №1074, органи виконавчої влади припиняються шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Пунктом 6 вказаної постанови КМУ передбачено, що права та обов'язки органів виконавчої влади, у разі перетворення органу виконавчої влади, переходять до утвореного органу виконавчої влади.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 13.09.2012р., Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція, як юридична особа, припинена (а.с.28). В той же час, в ЄДРПОУ мітиться запис про реєстрацію, як юридичної особи, Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що внаслідок реорганізації (перетворення) припинено діяльність Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції.
У свою чергу, припинення Олександрійською ОДПІ безумовно передбачало скорочення всього штату працівників цієї установи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що припинення Олександрійської ОДПІ було підставою для звільнення позивача у порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача з займаної посади.
Так, відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із ст..49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
18.04.2012р. позивача було повідомлено про наступне звільнення та одночасно запропоновано позивача переведення на вакантну посаду - заступника начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (а.с.42). Від запропонованої посади 18.04.2012р. позивач відмовився, про що свідчить його особистий підпис. Окрім, вказаної посади позивачу також було запропоновано посаду заступника начальника - начальника Новгороднівського відділення Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової інспекції, від якої позивач також відмовився (а.с.43).
З огляду на такі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги ч.2 ст.40 та ст..49-2 КЗпП України.
В той же час, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, який свідчить про те, що до звільнення позивач надав заяву від 17.07.2012р., в якій висловив свою згоду на пропозицію щодо переведення на посаду заступника начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (а.с.161).
Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначивши лише про те, що раніш від такої пропозиції позивач відмовився.
Натомість, чинне законодавство не містить обмежень щодо неможливості зміни прийнятого працівником рішення відносно зробленої пропозиції про переведення на іншу роботу.
На думку колегії суддів, позивач не позбавлений законом можливості прийняти пропозицію щодо іншої роботи у будь-який час до звільнення, при цьому не позбавлений законом можливості і змінити своє рішення відносно такої пропозиції. Правове значення, у такому випадку, мають ті обставини, які свідчать про те, чи була вакантною запропонована позивачу посада, на час надання ним згоди, у спірному випадку станом на 17.07.2012р.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що станом на 17.07.2012р. та станом на день звільнення позивача, посада заступника начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, яка пропонувалась позивачу, була вакантною. Доводи представника відповідача про те, що на вказану посаду претендує інша особа, яка проходила стажування, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки факт проходження стажування на посаду заступника начальника, позитивний висновок про проходження стажування, до прийняття відповідного наказу про призначення на посаду, не можуть свідчити про відсутність вакантної посади заступника начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ч.2 ст.40, ст..49-2 КЗпП України.
Порушення відповідачем процедури звільнення позивача є підставами для поновлення останнього на роботі. В той же час, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог щодо поновлення позивача саме на посаді начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, оскільки рішенням суду не може бути поновлено позивача на роботі у тій установі, в якій позивач не був працевлаштований, більш того, у тій посаді, в якій позивач просив поновити на роботі, оскільки повноваженнями щодо призначення на посаду начальника ДПІ наділений голова Державної податкової служби України, а не суд. Таким чином, враховуючи вимоги ст..235 КЗпП України позивач підлягає поновленню саме в тій посаді та в тій організації, з якої його було звільнено - начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов'язати Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби нарахувати та виплати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2012р. по день фактичного поновлення на посаді.
Не обґрунтованими суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача щодо стягнення з Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби моральної шкоди у розмірі 10000грн.
Відповідно до ст..237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Отже, як вбачається з вказаних норм права, особа має право на відшкодування моральної шкоди, у разі порушення її прав. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом виходячи із сукупності обставин, які свідчать як про факт заподіяння такої шкоди так і глибини завдання такою шкодою моральних страждань.
Відповідно до ст..71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, позивач був зобов'язаний довести суду ті обставини, які свідчать як про факт заподіяння моральної шкоди ( у чому полягає така шкода) так довести і розмір заподіяної моральної шкоди, який заявлено до відшкодування.
Позивачем вказані обставини у судовому засіданні не обґрунтовані, заявлений позов та доповнення до нього також не містять обгрунтувань з цього приводу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в цій частині заявлених вимог, з огляду на його необґрунтованість.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..202, 205, 207 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі №1170/2а-2790/12 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Наказ Державної податкової служби України від 24.07.2012р. №1427-о «Про звільнення ОСОБА_1» - визнати неправомірним та скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області.
Зобов'язати Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2012р. по день фактичного поновлення на посаді.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст постанови виготовлено 28.03.2013р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк