"21" березня 2013 р. справа № 2а/0470/13559/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі №2а/0470/13559/12 за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Технометцентр-КС» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків , -
Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом, в якому просила застосувати арешт коштів на рахунках платника податків. Позов обґрунтований наявністю у відповідача податкового боргу у сумі 166,0грн. та відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення податкового боргу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду, зокрема, мотивована невідповідністю заявлених вимог приписам п.94.2 ст.94 ПК України, яким визначено обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна.
Не погодившись з постановою суду, позивач Лівобережна МДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтовано безпідставним посиланням суду першої інстанції на вимоги п.94.2 ст.94 ПК України, оскільки правовими підставами для заявлених вимог ДПІ зазначено пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, яким передбачено право державної податкової служби на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що станом на 18.10.2012 року за ПП «Технометцентр-КС» обліковується податковий борг по податку на додану вартість у сумі 166,00 грн.
Вказані обставини, враховуючи відсутність у відповідача нерухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, стали підставою для звернення ДПІ з позовом про арешт коштів на рахунках ПП «Технометцентр-КС».
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно виходив з того, що арешт коштів на рахунках платника податків, може мати місце лише за наявності обставин, які визначено п.94.2 ст.94 ПК України. Оскільки, таких обставин у цій справі не встановлено, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Не заперечуючи висновків суду першої інстанції щодо відсутності обставин для застосування адміністративного арешту майна платника податків, які визначено п.94.2 ст.94 ПК України, ДПІ вказувала на те, що зазначена норма права не регулює спірні правовідносини, оскільки правовими підставами для застосування адміністративного арешту коштів, що знаходяться на рахунках платника податків, є пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, яким не встановлено будь-яких обмежень щодо застосування такого арешту, окрім відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу.
З такими доводами апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Так, ст..20 ПК України визначено права органів податкової служби, у тому числі пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що податкова служба має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, вказаною нормою права визначено право податкової служб на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, в той же час вказана норма права не визначає обставин, за наявності яких можливо накладення такого арешту, порядок застосування арешту, правові наслідки застосування арешту.
Податковий кодекс України не визначає такого окремого інституту як арешт коштів платника податків, у зв'язку з чим застосування арешту коштів платника податків слід розцінювати як окремий вид адміністративного арешту майна платника податків, що є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Таким чином, на думку колегії суддів, для визначення обставин, що зумовлюють необхідність застосування адміністративного арешту коштів платника податків, у тому числі, підлягає застосуванню і п.94.2 ст.94 ПК України.
Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких може бути застосовано арешт майна платника податків.
Оскільки, таких обставин у цій справі не встановлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі № 2а/0470/13559/12- без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2013р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк