"16" грудня 2011 р. справа № 2а-450/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради
на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та стягнення коштів на оздоровлення, -
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПСЗН Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради та уточнивши позовні вимоги просив суд поновити строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 48 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту -Закон №796) не в повному обсязі, та стягнути недоплачені суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2009 роки в розмірі 10050,00 грн.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, поновлено строк звернення до суду, визнано протиправними дії відповідача, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону №796 за 2005 -2009 роки, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення позивачу відповідно ст. 48 Закону №796 із розрахунку 5 мінімальних заробітних плат за 2005-2009 роки, з урахуванням фактично сплачених за вказаний період сум.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус особи яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії та перебуває на обліку у відповідача як інвалід ІІ групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Згідно довідки відповідача виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проводились відповідно до Постанов Кабінету міністрів України №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796 (в редакції від 20.06.1996 року) передбачена щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи -п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам -чотири мінімальні заробітної плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; 3 категорії -три мінімальні заробітні плати.
Дію абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої статті 48 Закону №796 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Дію абзацу другого, третього четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої статті 48 Закону №796 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 № 489-V. Проте, зупинення дії абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої статті 48 на 2007 рік, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007. Таким чином, дію ч. 4 ст. 48 Закону №796 було відновлено з 09 липня 2007 року.
Відповідно до Закону України від 28.12.2007 № 107-VI частину четверту ст. 48 Закону №796 викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Проте, зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008. Таким чином, дію ч. 4 ст. 48 Закону №796 було відновлено з 22 травня 2008 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.
Відповідно до ст. 71 Закону №796 дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Конституційний суд України в своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зазначав, що закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Також Конституційний Суд України в рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В 2009 році змін та доповнень до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилось та не приймалося. Тому ст. 48 Закону №796 діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Таким чином, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону №796 і у 2009 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року №562.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було безпідставно поновлено строк звернення до суду, оскільки похилий вік позивача та його юридична необізнаність не позбавляли його можливості дізнатись про порушення прав.
Таким чином, позовні вимоги за період 2005-2008 року підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції яка діяла на момент розгляду справи в суді першої інстанції) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції яка діяла на момент розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
В судовому засіданні 01 квітня 2010 року представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Зважаючи на те, що позивач про порушення своїх прав дізнавався кожного разу при отриманні виплат та поважних причин для поновлення строку звернення до суду не наведено, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог за період 2005-2008 років слід відмовити, а постанову суду в цій частині скасувати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду в частині задоволення позовних вимог 2005-2008 роки слід скасувати та відмовити в задоволенні цих вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради -задовольнити частково.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за 2005-2008 роки та відмовити в задоволенні цих позовних вимог,.
В частині задоволення вимог за 2009 рік - постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов